Чому регіональні ініціативи за участю Росії не допомагають безпеці Чорномор’я?
Нинішню ситуацію у Чорноморському регіоні можна охарактеризувати як вибухонебезпечну. І це при тому, що існує досить великий перелік регіональних ініціатив, покликаних, принаймні, сприяти розвитку співробітництва і взаєморозуміння між чорноморськими країнами. Деякі з них є суто чорноморськими, як Організація чорноморського економічного співробітництва, а деякі включають Чорноморський регіон або його частину, як Ініціатива Трьох морів. І це без тих організацій, які є загальноєвропейськими або глобальними. Тож виникає питання, чому регіональні ініціативи та організації не можуть сприяти миру, безпеці і процвітанню регіону?
Визначальним чинником, який вплинув на характер функціонування тих чи інших ініціатив, стала чорноморська політика Російської Федерації. Її головна мета — контроль Чорноморського регіону та перетворення його виключно на свою сферу впливу для подальшої проєкції сили на Захід – на Середземномор’я, Близький Схід, Північну Африку і Південну Європу. Відкрита (воєнна) фаза російської агресії проти України із захопленням Криму та інтервенцією на Донбасі розпочалася тоді, коли Кремль усвідомив, що він не здатний досягти зафіксованої мети ні через регіональні ініціативи за його участі, ні шляхом конкурентної боротьби чи взаємовигідного партнерства.
Сучасна політика Росії не несе країнам регіону нічого, крім дестабілізації та загроз їхньому суверенітету. Чорномор’я є зоною постійного докладання зусиль РФ із дестабілізації Європи в цілому і розколу в ЄС та НАТО, зокрема. Росія працює зсередини багатосторонніх ініціатив та окремих країн регіону. Нездатна запропонувати ефективні та взаємовигідні проєкти для чорноморських країн, Росія вдалася до групування за інтересами одних на шкоду іншим, що знищує регіональне співробітництво. Така ситуація потребує налагодження співпраці між країнами регіону, вироблення дієвих механізмів і скоординованих заходів протидії та попередження, у тому числі й в рамках регіональних ініціатив та організацій.
Організація чорноморського економічного співробітництва (ОЧЕС), створена у 1992 році, є єдиним об'єднанням всіх країн Чорномор’я в широкому сенсі. Вона націлена на покращення умов для співробітництва та має Парламентську Асамблею. Робота Організації загальмувалася після російської агресії проти України. Ключовими причинами стали міжнародні санкції проти Росії через окупацію нею Криму й Керченської протоки, перешкоджання свободі судноплавства в Чорному та Азовському морях, посилення військової присутності в регіоні. Україна бойкотувала російське головування в ОЧЕС у 2016 році, однак залишилась в Організації через участь у спільних проєктах з її учасниками – членами ЄС і НАТО. Втім, на подальший розвиток ОЧЕС вплив матимуть такі фактори: позиція Туреччини як ініціатора заснування об'єднання, її відносини з Росією, політика РФ щодо країн-учасниць, відновлення територіальної цілісності України, Грузії та Молдови.
Започаткована 1997 року у Страсбурзі організація ГУАМ – Грузія, Україна, Азербайджан, Молдова (з 1999-го по 2005-й — ГУУАМ, плюс Узбекистан) згодом була переформатована в «Організацію за демократію та економічний розвиток — ГУАМ» із секретаріатом у Києві. Росія від початку різними способами перешкоджала роботі об’єднання, розглядаючи його як створене для протистояння їй за підтримки США. Хоча країни-учасниці ГУАМ узгоджують свої позиції в міжнародних організаціях — ООН, ОБСЄ, ПАРЄ; проте об'єднання не стало платформою для досягнення деокупації їхніх територій, контроль над якими було втрачено через дії РФ. З 2017 року робота ГУАМ активізувалася, функціонує Парламентська асамблея, проводяться регулярні зустрічі на рівні міністрів, парламентаріїв і національних координаторів. В сфері безпеки працює робоча група з кібербезпеки, і в межах Рамкової програми ГУАМ – США реалізується Проект створення Віртуального центру з боротьби з тероризмом, організованою злочинністю, розповсюдженням наркотиків й іншими небезпечними видами злочинів, та Міждержавної інформаційно-аналітичної системи (ВЦ/МІАС).
Суто безпековою ініціативою є чорноморська військово-морська група Blackseafor, яка була створено на початку 2001 року за ініціативою Туреччини для сприяння безпеці і стабільності в акваторії Чорного моря. До групи входять сили усіх чорноморських країн — Туреччини, Болгарії, Румунії, України, Росії і Грузії. Розв’язання РФ війни проти України зробило цю групу недієздатною. А з березня 2014 року Україна припинила у ній участь.
ВМС Туреччини, Росії, України і Румунії" width="720" height="540" itemprop="image" />
Ще однією безпековою ініціативою є «Чорноморська гармонія» – спільна операція ВМС Туреччини, Росії, України і Румунії. Її метою є постійний моніторинг за пересуванням підозрілих суден для попередження їхньої незаконної діяльності. Україна й досі не вийшла з формату «Чорноморської гармонії», хоча і припинила участь в обміні даними та делегаціями з РФ. Продовження участі України у ній є небезпечним, оскільки Росія може зупиняти цивільні судна в будь-якій точці Чорного моря, включаючи й українську акваторію, виправдовуючи такі дії цілями операції «Чорноморська гармонія».
Після початку російської агресії Україна активізувала участь в Міжурядовій комісії з розвитку Транспортного коридору Європа – Кавказ – Азія (TРАСЕКА), створеній за ініціативою ЄС у 1998 році, через зацікавленість у налагодженні сполучення в обхід Росії, яка не входить до цього об'єднання. У Стратегії розвитку Коридору на 2016-2026 роки визначено пріоритетні проекти з розвитку транспортної інфраструктури і логістики та сприяння мультимодальним перевезенням.
Комісія із захисту Чорного моря від забруднення (Чорноморська комісія) включає усі чорноморські країни та має екологічне спрямування. Попри це, Росія намагається використати її формат для легалізації анексії Криму. Зокрема, вона, незважаючи на протидію України, регулярно старається долучити жителів з окупованого Криму до роботи допоміжних органів Комісії як представників РФ, що блокує роботу організації.
Інші ініціативи – «Чорноморська синергія», «Східне партнерство», Стратегія ЄС для Дунайського регіону, Ініціатива Трьох морів, Бухарестська дев’ятка, не діють виключно в інтересах Чорноморського регіону, але й не включають Росію. Вони більше опікуються проблематикою регіону країн-учасниць та є ініціативами Європейського Союзу, або окремих країн-членів ЄС і НАТО. Їхній вплив на безпеку Чорномор’я має обмежений характер, хоча вони й містять окремі безпекові компоненти.
Окремо варто виділити Бухарестську дев’ятку – ініціативу посилення співпраці між окремими країнами-членами НАТО, яка також опрацьовує заходи із зміцнення безпеки в регіоні Чорного моря. Між тим, ключова роль залишається за самим Альянсом, який здатний збалансувати російську військову агресію та зміцнити регіональну безпеку. Для цього в акваторії Чорного моря НАТО здійснює місію повітряного патрулювання, на непостійній основі тут перебувають військові кораблі Альянсу (у 2019 році 29 кораблів ВМС нечорноморських країн НАТО здійснювали заходи у Чорному морі, за даними Моніторингової групи редакції BSNews та «Інституту Чорноморських стратегічних досліджень»), у Болгарії готується до розміщення координаційний центр НАТО та проводяться щорічні багатосторонні навчання, зокрема Sea Breeze. Крім цього, в Румунії Альянс розгорнув багатонаціональну рамкову бригаду, підпорядковану штабу багатонаціональної дивізії «Південний Схід» у Бухаресті, який набув оперативної здатності влітку 2017 року.
Аналіз реалізації багатосторонніх ініціатив у Чорноморському регіоні показав, що ті з них, де бере участь Росія, знизили або поступово знижують рівень своєї активності. Дедалі більше проблем у роботі таких ініціатив з’являється через спроби Росії використати їх для легалізації незаконної анексії українського Криму, як, наприклад, у Чорноморській комісії, що потребує більш ретельного контролю з боку України.
Чорноморські ініціативи без участі РФ сприятимуть протидії агресивній політиці Росії, спрямованій на перетворення Чорного моря на «російське озеро», а тому мають усіляко підтримуватись і розвиватись за підтримки НАТО і Євросоюзу.
Віталій Мартинюк, Олександра Ковальова
Повна версія матеріалу опублікована у свіжому числі журналу «Чорноморська безпека».
Коментарі — 0