«Шпану ліквідаторів під трибунал». Як у парламенті пройшли земельні слухання

Наприкінці року Верховна Рада має проголосувати закон (№ 2178-10), який запроваджуватиме ринок землі в Україні, та два допоміжні до нього. Всі вони були прийняті в першому читанні, але перед другим у Володимира Зеленського обіцяли суттєво доопрацювати цей пакет. Для того, аби з’ясувати, які саме правки треба внести до законопроєктів, в 4 грудня у другій половині дня були організовані парламентські слухання з цього дражливого питання. Окрім депутатів до Ради були запрошені фермери, експерти та представники аграрних асоціацій. Обговорення обіцяло бути гарячим і, власне, можна констатувати, що противники і прихильники реформи розійшлися кожен при своїй думці. Виразних конструктивних пропозицій, як саме покращити законопроєкти, майже не лунало, а от ультиматумів просто зняти їх з розгляду та вигуків «ганьба» не бракувало.

Перед Верховною Радою було на диво відносно тихо. Представники «Свободи» і «Національного корпусу», стояли під своїми партійними стягами поруч з представниками аграріїв, але у мітингувальників не було навіть сцени. 

«Законопроєкт весь треба переписувати, – плутано каже в розмові з «Главкомом» чоловік, що назвався Андрієм, який стояв під прапором «Асоціації приватних землевласників Полтавської області». – Сам ринок землі – це не так вже й погано, є люди, які хочуть продати свій пай. Є й такі, хто купив би у сусідів, але грошей не має. А ті люди, які це все ініціюють, гроші мають».

У розмову втручається жінка з прапором «Аграрного союзу України»: «У першу чергу треба провести перепис населення, привести до ладу кадастр, після чого створити банк землі. Кожна ж людина має право на два гектари землі. Якщо ухвалити цей закон, то москалі, московські кегебісти куплять наші землі, і більшість людей не отримає свої два гектари. Американці сюди не підуть, може, ще європейці відтяпають трохи...»

Тим часом на вході до Ради утворилась немаленька пробка, людей до парламенту набилося чимало. Багато з них – в зелених накидках «Ні продажу землі!». Перший віце-спікер Руслан Стефанчук оголосив, що заявлено 45 доповідачів і першим надав слово міністру розвитку економіки, торгівлі і сільського господарства Тимофію Милованову. Він не так давно представляв урядовий законопроєкт з цієї ж трибуни, причому в не надто комфортних умовах. Опозиція тоді довго не хотіла пускати його до слова, але в результаті міністр пробився, хоча і виступав в галасі та зі звуковими спецефектами.

Учора Милованов на початку свого виступу згадав ті події і висловив надію, що зараз розмова піде в більш конструктивних тонах. Міністр побідкався, що «наша земля гниє від недосконалого управління» та змалював перспективи, за яких відкриття ринку землі тільки за кілька місяців наступного року додасть близько 9 млрд грн до ВВП, а у 2021 році зростання очікується на рівні 30 млрд грн. «Позитивний економічний ефект від запровадження цивілізованого ринку землі стимулюватиме притік інвестицій в аграрну галузь та прямі надходження до державного та місцевих бюджетів. Тобто нам потрібні дешеві гроші, щоб могла розвиватись аграрна галузь», – переконував Милованов. Він відмітив, що уряд вже затвердив порядок кредитування малих фермерів.

Тимофій Милованов" width="612" height="408" itemprop="image" /> Міністр розвитку економіки, торгівлі і сільського господарства Тимофій Милованов

За Миловановим дали слово голові профільного парламентського комітету Миколі Сольскому, який і є головним автором законопроєкту № 2178-10. Він включив улюблену пластинку прихильників зняття мораторію про існування нині тіньового ринку землі, що працює через сірі схеми обходу мораторію. Мається на увазі здача ділянок в довгострокову оренду, договори емфітевзису, заповіти і тому подібні схеми привласнення земель. 

«Люди, які купують землю через схеми, розуміють ризики, які з цим пов’язані, – казав Сольський. – За необхідності юристи конкурентів або рейдерів зможуть знайти масу зачіпок, щоб попсувати нерви такому землевласнику. І тому ціна землі за такими схемами не є справедливою. У програші, по суті, залишаються дві сторони: продавець, який отримав занижену вартість ділянки, і покупець, який не захищений юридично».

Голова аграрного парламентського комітету Микола Сольський

Голова комітету звернув увагу на несправедливість, коли мораторій не поширюється на 3,7 млн га земель для ведення особистого селянського господарства, а от 7 млн пайовиків не можуть ані продати, ані обміняти свої землі. Сольський запропонував обговорити рівень концентрації земель в одних руках (в нинішній редакції – біля 200 тис. га) та участь іноземців у структурі українських юридичних осіб, що матимуть право придбавати землю. Нагадавши при цьому, що президент пообіцяв допустити іноземців на ринок тільки за результатами референдуму.

Виступ уповноваженого президента з питань землі Романа Лещенка, який пафосно переконував з трибуни, що Зеленський втрачає рейтинг, роблячи непопулярні кроки, і закликав шукати національний компроміс, завершився вигуками «Ганьба!». Так само закидали вигуками «слугу народу» Павла Халімона. Він у своєму виступі звертався більше до колег по фракції, нагадавши їм, що вони мають голосувати за питання землі, бо воно було в програмі президента, а якщо хтось з них раптом відчув себе великими політиками – це омана.

Якщо Халімона та іншого «слугу» Дмитра Костюка зал «зафукав» (Стефанчуку дуже часто доводилось закликати до тиші в залі), то Наталії Королевській з ОПЗЖ аплодував. Колишня соратниця Януковича добре відчула настрої залу, залякавши його спекулянтами, які все скуплять за безцінь, та розповівши історію про бабунь, які цікавляться в неї, скільки ж після всього, що натворить Зеленський і Ко, буде коштувати шматочок землі на кладовищі. «Не бійтеся провести всеукраїнський референдум!» – звернулася вона до влади.

Взагалі-то ідею про референдум щодо продажу землі Королевська поцупила у своєї «політичної матері» Юлії Тимошенко. Але лідерка «Батьківщини» і без цього  отримала свій шматок слави цього вечора. На початку свого виступу вона запропонувала Стефанчуку більше давати слово фермерам, а не політикам. Тим не менш, свій час, який був наданий за регламентом, Юлія Володимирівна весь використала та ще й просила «добавки».

Говорила Тимошенко, як завжди, душевно та переконливо. Вона розкрила хитрий план влади розглянути законопроєкти в комітеті за закритими дверима, а потім прийняти їх в турборежимі. Тимошенко переконувала, що якщо землю зможуть купувати юрособи, то все скуплять іноземні корпорації, бо нинішні вітчизняні орендарі землі не є конкурентами міжнародному капіталу. Окремо дісталося допоміжному законопроєкту №2194. У ньому Тимошенко звернула увагу на зникнення поняття особливо цінних земель, можливість зміни цільового призначення землі та дозвіл на зняття верхнього шару з неї. До того ж, держава самоусувається від процесу, передаючи все на рівень сільських громад. Наостанок ЮВТ закликала повставати та не здати Україну. Соратник Тимошенко Вадим Івченко згодом проілюстрував сказане нею, продемонструвавши на екрані Ради фрагмент з відомого радянського фільму, де цар-самозванець розбазарює «казенні землі».

Ще одна жінка-промовець – Юлія Клименко з «Голосу» – запропонувала розділити реформу на декілька етапів, надавши першочергове право на покупку фізичним особам-фермерам і моніторити хід реформи. Аби фермери мали змогу купити землю, в «Голосі» закликали забезпечити їх довгостроковими кредитами під малі відсотки та запровадити принаймні на перші п’ять років дуже високі ставки на перепродаж.

Соратник Ігоря Коломойського Ігор Палиця з групи «За майбутнє» обізвав уряд представниками міжнародних холдингів та пообіцяв, що його група голосувати за ринок землі не буде. А представник «ЄС» Олексій Гончаренко закликав обласні ради в день розгляду питання в парламенті провести виїзні засідання під стінами Верховної Ради.

Після того як політики вдосталь наговорились, черга, нарешті, дійшла і до аграріїв.

Голова ГО «Всеукраїнська аграрна рада» Андрій Дикун закликав не спекулювати темами про низьку ціну оренди землі в Україні. Він навів приклад Литви, де оренда гектару коштує $150 на рік, і порівняв з Вінниччиною, де цей показник сягає $200. А також запропонував продовжити мораторій ще на три роки і за цей період ще за президентства Зеленського зробити правильну реформу.

Президент Асоціації фермерів і приватних землевласників Микола Стрижак звинуватив президента в брехні і лукавстві та обізвав «ЗеКоманду» командою зелених доларів.

А Геннадій Новіков з «Аграрного союзу України» порівняв ситуацію з земельним законом з купівлею машини, яку ти ніколи не бачив, та закликав аби власником землі могла бути тільки держава… до відновлення територіальної цілісності.

Голова Союзу українського селянства Іван Томич, якого тісно пов’язують з Юлією Тимошенко, в один тон з нею назвав законопроєкт таким, що несе загрозу українській нації та навів приклад Болгарії, яка після відкриття ринку землі вимушена імпортувати 90% продовольства.

Втім в цьому хорі суцільної «зради» лунали й інші думки. Експерт грантового Реанімаційного пакету реформ Дмитро Ливч зазначив, що 92% опитаних землевласників хочуть повернути собі право розпоряджатись своєю власністю та  розпочати власний бізнес. Його однодумці з числа промовців нагадували, що є рішення Європейського суду з прав людини, куди звернулись незадоволені мораторієм громадяни України та виграли по 3 тисяч євро відшкодування за неможливість розпорядитись власною землею. Тим, хто незадоволено кричав з місця, пропонували в майбутньому скидатись на такі штрафи з власних кишень.

Наостанок віцеспікер Стефанчук надав слово звичайним власникам паїв (причому один з них виступив в форматі відеозвернення), які, звичайно ж, виступили за те, що ринок всіх розсудить. «Ви всі фермери, дайте сказати простим людям, – намагалася перекричати залу власниця паю Тетяна Паденко. – Ви не хочете слухати селян, чому вони не можуть продати свій пай?»

«Квінтесенцією» цього бурхливого дня став заключний незапланований виступ героя України Степана Хмари. Він назвав команду Зеленського «шпаною ліквідаторів» та падаллю, яку треба повикидати та віддати під трибунал.

Один цієї з представників «шпани» Стефанчук подякував радянському дисиденту і слухання закрив.

Павло Вуєць, «Главком»