Вже зафіксовані спроби вплинути на думку шведів ззовні
Швеція протягом всього двадцятого століття залишалася острівком стабільності та оплотом соціал-демократії в Європі. Водночас країні вдавалось зберігати власну незалежну позицію щодо багатьох світових проблем. Незабаром цьому може прийти кінець, адже наступної неділі країна проходитиме через важливу точку біфуркації. 9 вересня у Швеції відбудуться парламентські вибори, результати яких можуть призвести якщо не до краху «шведської моделі», то принаймні до суттєвих змін в політичному ландшафті країни.
Правила гри та гравці
Правила гри на шведському політичному полі мало чим відрізняються від загальної ситуації у північній Європі. Як і в більшості конституційних монархій Європи «музику замовлятиме» партія або коаліція, що зможе отримати більше 50% мандатів у парламенті. Система пропорційна.
Разом з парламентськими виборами відбудуться голосування і до ландстінгів (регіональних парламентів) та муніципальних рад. Водночас, шведські закони дозволяють голосувати на місцевих виборах (в муніципалітети та регіональні влади) не тільки підданим – з країн-членів ЄС без попередніх умов, а представникам інших держав – якщо вони мешкають на території королівства більше трьох років. Враховуючи високий ступінь децентралізації країни, місцеві вибори є не менш важливими ніж парламентські, і голоси мігрантів в своїй більшості дістаються партіям з лівим ухилом.
З прохідним порогом в 4% цього разу до парламенту мають шанс пройти 8 політичних сил. Це насамперед правляча Соціал-демократична партія, яка за даними опитувань, може отримати до 25% голосів, що на третину менше, ніж під час минулих виборів і є найнижчим результатом за останні кілька десятиліть. Саме вони є архітекторами «шведської моделі», однак з початку 90-х поступово втрачають вплив і навіть в 2006-2014 рр. були в опозиції. На минулих виборах відбувся певний ренесанс соціал-демократів, коли разом з зеленими вони сформували уряд меншості, але повністю повернути втрачені позиції їм так і не вдалося.
У спину їм дихають «Шведські демократи», з практично таким же рейтингом, а за деякими опитуваннями, вони навіть обходять правлячу партію. Це ті, кого поряд з «Альтернативою для Німеччини» у ФРН, «Лігою» в Італії і іншими прийнято називати правими популістськими силами. Тільки у випадку зі «Шведськими демократами» не ставиться під сумнів усталена соціально-економічна модель країни. Їхні головні меседжі полягають у звинуваченнях традиційних партій у корупції, також наведенні порядку у сфері безпеки, ну і звичайно, боротьба з напливом мігрантів. Зростання злочинності, на їхню думку, нерозривно пов'язано з напливом біженців. Нагадаємо, що Швеція прийняла найбільшу їх кількість на душу населення. «Шведські демократи» представлені в парламенті ще з 2010 року, однак з незначною фракцією, максимум 12% під час минулої каденції, раніше їх ніхто не сприймав серйозно.
Третя за рейтингами – Поміркована коаліційна партія. Це друга за розміром політична сила в Швеції, традиційний опонент соціал-демократів, що належить до правого центру. На цих виборах їм світить максимум 20% голосів.
Всі інші – Партія зелених, Партія центру, Ліва партія, «Народна партія – ліберали» та «Християнські демократи» можуть розраховувати на 4-7%.
Сценарії після виборів
Як бачимо, жодна з партій не може забезпечити собі переконливого лідерства. Тому все вирішиться під час коаліційних переговорів. Вже зараз можна сказати, що простими вони не будуть. Правляча партія навіть із залученням традиційних партнерів – зелених та Лівої партії, отримає максимум 40% голосів. Не зможе забезпечити більшість і Поміркована партія разом зі своїми традиційними партнерами – Християнськими демократами, Партією центру та Народною партією – до 35%.
З такої патової ситуації є кілька виходів.
Варіант 1. Соціал-демократи могли б сформувати уряд меншості, як це було в 2014 році, коли вдалося домовитися з зеленими. Зараз проти цього грає кілька факторів. По-перше, на відміну від 2014-го, у правлячої партії набагато гірші позиції. Вона не явний лідер, а лише одна з трьох майже рівних сил. По-друге, намагання соціал-демократів врятувати свої рейтинги призвело до зростання протиріч з їхніми партнерами по коаліції. Так, під тиском громадської думки, уряд Стефана Левена посилив паспортний контроль на кордонах та умови для надання статусу біженця. Все це не надто подобається «лівішим» потенційним партнерам соціал-демократів, тому ймовірність формування коаліції на їх базі невисока.
Варіант 2. Соціал-демократи та Помірна партія можуть піти за німецьким сценарієм та сформувати широку коаліцію, можливо, з залученням Партії центру та лібералів. У такому випадку соціал-демократи й надалі втрачатимуть рейтинг, через неминучі компроміси з правоцентристськими партнерами. Для Помірної партії це теж не найкращий варіант в силу тих же причин. З огляду на все це, широка коаліція малоймовірна, хоча і не виключена.
Варіант 3. Об’єднання Поміркованої партії з «Шведськими демократами», за можливої участі Партії центру і «Християнських демократів». Якщо це відбудеться, то ми побачимо остаточне виведення з ізоляції популістів та трансформацію всієї політичної системи країни. В такому випадку можна очікувати спроб наведення порядку в соціально неблагополучних передмістях та жорсткої міграційної політики. Втім наскільки вона буде жорсткою — велике питання, адже «Шведським демократам» неминуче доведеться іти на компроміси з партнерами.
Існує і четвертий варіант. Не виключено, що якщо партії не домовляться, буде оголошено нові вибори. Найбільшу вигоду від них отримають «Шведські демократи», які використовуватимуть своє реноме антисистемної партії для звинувачень партнерів у розпалюванні політичної кризи в країні.
Що Україні
На перший погляд, в цілому щодо зовнішньої політики в Швеції зберігається консенсус. Як соціал-демократи, так і Поміркована партія, не ставлять під сумнів необхідність посилення інтеграції в рамках ЄС (за винятком міграційного питання) збереження антиросійських санкцій та підтримки України.
Навіть «Шведські демократи» дотримуються такої орієнтації. Раніше в них була проросійська фракція, але у 2015 році відбувся розкол, і прихильники співпраці з РФ виокремилися в окрему політичну силу – «Альтернативу для Швеції», рейтинг якої коливається на рівні 1-2%.
Для України небезпека в іншому. Неминучі ускладнення в переговорах імовірно приведуть до тимчасової системи управління Швеції. Щось схоже ми бачили під час коаліційних перемовин в Німеччині та Італії. І навіть після формування нового уряду, коаліція буде вразливою до внутрішніх суперечностей і розколів.
Те, який уряд прийде до влади у Швеції, важливо і в контексті майбутніх виборів до Європарламенту, що пройдуть наступного року. Посилення правих у королівстві – це ще один крок до утвердження їх гегемонії на загальноєвропейському рівні.
Чи варто згадувати, що це вигідно силам, зацікавленим у посиленні хаосу в Євросоюзі? Вже зараз фіксуються спроби вплинути на думку шведів ззовні. 30 серпня спостерігалось аномальне збільшення кількості ботів у Twitter. Більшість з яких підтримують «Шведських демократів». Суттєво вплинути на голосування таким чином не вийде, але долучитися до створення певного хаосу – запросто.
Роман Кот, для «Главкома»
Коментарі — 0