Раптова смерть. 21 рік тому відбувся найдраматичніший фінал Ліги чемпіонів в історії (відео)

21 рік тому, 26 травня 1999-го, на «Камп Ноу» в Барселоні відбувся найдраматичніший в історії європейських футбольних кубкових турнірів фінал. «Манчестер Юнайтед» проти «Баварії» - кінцівку цього поєдинку з того часу прийнято згадувати як еталон віри в себе і боротьби до кінця.

«Баварія», яка у півфіналі розіграшу-1998/1999 перемогла київське «Динамо», в тому матчі грала краще і заслуговувала перемогти. Маріо Баслер відкрив рахунок уже на шостій хвилині ударом зі штрафного. В другому таймі підопічні Отма Гітцфельда могли збільшувати свою перевагу мінімум двічі, але Мехмет Шолль влучив ударом на виконання у стійку, а Карстен Янкер пробив через себе у поперечину.

Звісно, справедливо вважати, що основні події в матчі відбулися в компенсований до основних 90 хвилин час. Саме у цьому відрізку Тедді Шерінґем та Уле-Ґуннар Сульшер, які незадовго до того вийшли на заміни, забили після розіграшів кутового у ворота Олівера Кана по голу і принесли команді Алекса Ферґюсона перемогу.

Але все ж є підстави говорити, що ключова подія в грі сталася трохи раніше. На 80-й хвилині, якщо бути зовсім точним. Саме тоді Гітцфельд вирішив замінити легендарного Лотара Маттеуса і випустити Торстена Фінка. Так, Лотарові тоді вже було 38, він грав на позиції ліберо і, можливо, трохи втомився.

Але дуже показовою в цьому контексті є цитата іншої легенди німецького футболу Пауля Брайтнера: «Баварія» побила сама себе. Той, хто приймав рішення прибрати з поля Маттеуса, несе відповідальність за поразку. І не важливо, з чиєї ініціативи – власної чи Гітцфельда – пішов він з поля». До слова, Гітцфельд прокоментував ситуацію так: «Лотар сигналізував, що повинен піти. Мені було б теж краще, якби він міг залишитися на полі».

А Ферґюсон привів «Ман Юнайтед» до другої перемоги в чемпіонському турнірі в такому складі: Петр Шмайхель (к) – Ґарі Невілл, Ронні Йонсен, Яп Стам, Денніс Ірвін – Раян Ґіґґз, Девід Бекем, Нікі Батт, Єспер Блумквіст (Тедді Шерінґем, 67) – Двайт Йорк, Енді Коул (Уле-Гуннар Сульшер, 81).