Болгарські виборці продовжують ходіння по муках. І це погана новина для України
Минулої неділі болгари вже вп’яте за останні два роки обирали парламент. Серед причин такої безпрецедентної для новітньої історії Болгарії ситуації – протиріччя між політичними силами, які не дозволяють їм домовитись між собою і сформувати постійний і стабільний уряд. Провали ж у формуванні уряду ведуть до розпуску парламенту і дострокових виборів. Кожні дострокові вибори – до втоми громадян від внутріполітичної невизначеності і зневіри в демократичній моделі управління. І тим не менш, кожне нове волевиявлення знову створює умови, за яких шанси на формування уряду, а відтак виходу з зачарованого кола виборів, видаються лише теоретичними. Остання парламентська кампанія не стала винятком.
Без особливих сюрпризів
Потреба Болгарії в постійному і стабільному уряді виражається не лише у тому, що громадяни вже втомилися від походів на виборчі дільниці. Країна й справді давно очікує конкретних рішень щодо інфляції та дефіциту бюджету, а також покращення соціальних програм. Без постійного уряду шанси на їх позитивне вирішення є невеликими. Це стосується й членства Болгарії в Шенгенській та єврозоні. Та й в такому питанні, як підтримка України, що є для Болгарії індикатором її цивілізаційного вибору, без стабільного прозахідного уряду її позиція залишатиметься не до кінця зрозумілою. Крім того, певні виклики становить й концентрація влади в руках президента Румена Радева, який через призначений ним тимчасовий уряд вже занадто довго одноосібно керує країною. Однак, наявність потреби в постійному уряді – навіть така тривала – зовсім не означає, що результати останніх виборів мають її врешті задовольнити.
Позачергові парламентські вибори 2 квітня майже повністю повторили результати виборів піврічної давнини. Переможцем знову стала коаліція «Громадяни за європейський розвиток Болгарії» – «Союз демократичних сил» (ГЄРБ-СДС), яку підтримали 26,5% виборців. Друге місце – за проєвропейською реформаторською коаліцією «Продовжуємо зміни» – «Демократична Болгарія» з 24,5%. Беручи до уваги те, що це об’єднання в передвиборчу коаліцію робилось з єдиною метою – виграти вибори, їх результати стали для головних болгарських реформаторів досить болючим ударом. На третє місце вийшло проросійське націоналістичне «Відродження», яке отримало 14,2% підтримки і є єдиною політичною силою, яка стабільно покращує свої результати на останніх п'яти парламентських кампаніях. Далі йдуть партія турецької меншини «Рух за права і свободи» (РПС) з 13,7% і проросійська Болгарська соціалістична партія (БСП), яка продовжила своє електоральне падіння і отримала лише 8,9% голосів. Завершує список тих, хто потрапив до парламенту популістська партія «Є такий народ», яка зі своїми 4,11% ледь подолала прохідний бар’єр.
Виходячи з вищевказаних результатів, розподіл місць у болгарському парламенті (240 місць) може мати такий вигляд: ГЄРБ-СДС – 69 місць, «Продовжуємо зміни» – «Демократична Болгарія» – 64, «Відродження» – 37, «Рух за права і свободи» – 36, Болгарська соціалістична партія – 23 та «Є такий народ» – 11.
Формування уряду: місія неможлива. Укотре?
Для того, щоб Болгарія отримала постійний уряд, він має отримати підтримку половини депутатів плюс один – тобто 121 голос. Післявиборча математика показує, що це є можливим лише за умови коаліції між тими, хто посів перше і друге місце – тобто ГЄРБ-СДС і «Продовжуємо зміни» – «Демократична Болгарія», або це має бути якась форма експертного уряду ГЄРБ-СДС, підтримана іншими політичними силами. Проте ці обидва варіанти досить складні, адже математика не враховує інтереси потенційних коаліційних партнерів та їхнього ставлення одне до одного.
Про те, яким є ставлення «Продовжуємо зміни» – «Демократична Болгарія» до коаліції з ГЄРБ-СДС, через день після виборів досить чітко висловився співголова «Продовжуємо зміни» Асен Василєв. За його словами, національна рада партії вирішила не підтримувати уряд з мандатом або за участю ГЄРБ. Таке рішення головних болгарських реформаторів має своє логічне пояснення. По-перше, і до, і під час, і після виборчої кампанії, «Продовжуємо зміни» – «Демократична Болгарія» і ГЄРБ-СДС – головні політичні опоненти. По-друге, коаліція з ГЄРБ, яка досі перебуває в політичній ізоляції через звинувачення в тотальній корупції, для «Продовжуємо зміни», яка виникла на гаслах боротьби з цією корупцією, означала б політичне самогубство. Напередодні старту виборчої кампанії, США опублікували оновлений т.зв. «список Магнітського», до якого було включено п’ять болгарських громадян, серед яких особи, що входять чи входили до ГЄРБ та Болгарської соцпартії. Відтак «чорна мітка Магнітського» стала додатковим аргументом для «Продовжуємо зміни» сказати «ні» союзу з ГЄРБ. Більш того, восени в країні відбудуться важливі (багато хто взагалі вважає їх важливішими за парламентські) вибори до органів місцевого самоврядування. І враховуючи вищесказане, у «Продовжуємо зміни» навряд чи хотіли напередодні цих виборів робити собі політичне харакірі.
У той же час, відмова від коаліції з ГЄРБ, напевне спровокує політичних опонентів «Продовжуємо зміни» та ЗМІ, які підживлюються такими силами, озвучувати звинувачення увідсутності державницької позиції, штовханні країни до нових дострокових виборів, продовженні політичної кризи і одноосібного правління президента Радева. Тому перед «Продовжуємо зміни» стояла непроста дилема: або вступати в коаліцію з ГЄРБ і ставати на шлях до політичного забуття, або відмовлятись від співпраці, зберігати свою партійну ідентичність і готуватись до місцевих та, цілком ймовірно, нових парламентських виборів. Очевидно, що з двох бід, вони вибрали ту, яку вважають для себе меншою.
Що стосується другого варіанту, уряду ГЄРБ-СДС, підтриманого іншими політичними силами, то він є ризикований для самої ГЄРБ, оскільки його підтримка з боку «Руху за права і свободи», який теж присутній у «списку Магнітського» (у першій його «болгарській» частині) і має не кращу репутацію щодо корупції, може завдати їй додаткової іміджевої шкоди. «Відродження» і Болгарська соцпартія, як вже було зазначено, є токсичними і небажаними партнерами для ГЄРБ, яка позиціонує себе прозахідною політичною формацією. Більш того, у «Відродженні» вже заявили, що для них є прийнятним лише той уряд, який буде сформований навколо їх партії.
Уряд меншості, який напередодні виборів пропонувала «Продовжуємо зміни» – «Демократична Болгарія» і сподівалась, що його підтримають ГЄРБ-СДС та «Рух за права і свободи», тепер є практично неможливий. Адже навряд чи в ГЄРБ продемонструють жест доброї волі після демаршу «Продовжуємо зміни» щодо підтримки будь-якого уряду за участю їхньої партії.
Проросійське представництво
Цікаво, що серед усіх допущених до виборів політичних сил, а таких була 21, 14 виявилася або відверто, або помірковано проросійськими. Негативним моментом було й те, що всі вони мали доступ до провідних болгарських ЗМІ і могли через них ретранслювати на всю країну наративи путінської пропаганди. Ось як, наприклад, такі:
- російсько-українська війна – це не локальний конфлікт, а глобальний, який ведеться між Росією з одного боку та НАТО – з іншого. Пріоритетом Болгарії щодо даної війни має бути невтручання в неї і нейтралітет;
- існує загроза участі у війні болгарських військовослужбовців і цього потрібно не допустити;
- Болгарія повинна протидіяти санкціям проти Росії;
- спроби втягнути Болгарію в будь-яку форму ворожості стосовноРосії завдають шкоди її національним інтересам;
- участь Болгарії в НАТО є шкідливою для неї, бо існує загроза втягування країни в російсько-українську війну. Перебування іноземних військових формувань та іноземних військових баз на території Болгарії є неприйнятним. Неприпустимо, щоб країні була перетворена на прифронтову державу та мішень для іноземних ракет.
Але позитивними моментом є те, що переважна більшість проросійських партій Болгарії являються маргінальними і не мають жодної ваги на болгарській політичній сцені. Свідчення цьому є те, що до парламенту потрапили лише дві з них: «Відродження» і Болгарська соцпартія. Та й обидві вони на сьогодні не мають можливості (через те, що по-суті, є конкурентами одне одному, а також через відсутність достатньої кількості депутатських голосів для цього) сформувати проросійський уряд. А через їх токсичність, зумовлену сентиментами до країни-агресора, решта політичних сил, що потрапили до парламенту і мають (в тій чи іншій мірі) прозахідну орієнтацію, не розглядають їх як потенційних коаліційних партнерів.
У сухому залишку
Отже, що можна сказати після чергової (п’ятої за останні два роки!) парламентської кампанії в Болгарії. По-перше, це продовження політичної кризи, вирішення якої відкладається принаймні ще на пів року. При цьому вже зараз, враховуючи політичні розклади, які сформувались (насправді майже не змінились) після останніх дострокових виборів, можна припустити, що вирішення цієї кризи не буде легким і розтягнеться в часі. По-друге, неможливість демократичних сил домовитись між собою і сформувати стабільний прозахідний уряд, створює сприятливе підґрунтя для росту популярності таких формувань, як «Відродження» і поширення в суспільстві їхніх ідей, які в своїй більшості збігаються з тим, що транслюєт кремлівська пропаганда.
По-третє, країна надалі перебуватиме під управлінням президента Румена Радева і підконтрольного йому тимчасового уряду. Для України це не є хорошою новиною. Адже серйозний потенціал болгарської оборонки та запаси військових складів, не можуть бути на повну використані для допомоги українській армії через позицію президента. А він не перестає грати роль «миротворця» і блокувати постачання зброї нашій державі.
Ігор Федик, для «Главкома»
Коментарі — 0