Рубікон Путіна. Тиждень, який остаточно визначив траєкторію Росії

Бажання кремлівського диктатора залякати українців та змусити Київ до перемовин за сценарієм Росії не справдилися. Натомість Володимир Путін своїми масованими ракетними ударами по Україні 10 та 11 жовтня досяг протилежної мети – він консолідував проти себе весь цивілізований світ.

Відповідь міжнародної спільноти на російський ракетний терор була досить оперативною та мала, як мінімум, три потужні складові. По-перше, засудження Генасамблеєю ООН російських псевдореферендумів на окупованих територіях півдня і сходу України, що передусім засвідчило не лише розширення підтримки нас у світі, а й ганебне скорочення міжнародних союзників РФ – квартет повних ізгоїв.

По-друге, українські союзники на зустрічі «Рамштайн-6» ухвалили, по суті, історичне рішення про початок закриття неба над нашою країною. Цьому передувала термінова нарада глав країн «Великої сімки» (G7), в якій також взяв участь український президент Володимир Зеленський. 11 жовтня він закликав провідні держави планети створити для України повітряний щит, того ж дня онлайн-саміт G7 підтримав відповідну пропозицію політично, а вже наступного дня на засіданні міністрів оборони в Брюсселі в форматі проукраїнської коаліції «Рамштайн» її блискавично взяли до виконання.   

Зрештою, третє: Парламентська асамблея Ради Європи із 99% одностайністю прийняла резолюцію такого принизливого для Кремля змісту, який важко було собі уявити ще зовсім недавно – навіть після повномасштабного вторгнення Росії в Україну. Більше того, цей підсумковий документ від ПАРЄ дозволить перейти на новий рівень загальносвітової дискусії, де йтиметься як про необхідність міжнародного трибуналу над російськими воєнними злочинцями всіх калібрів, так і про доцільність присутності РФ в Радбезі ООН. 

Російська ганьба в ООН

Генасамблея ООН, яка засудила фейкові «референдуми про приєднання до Росії» українських Донецької, Запорізької, Луганської та Херсонської областей, була надзвичайною і спеціальною та тривала 10 і 12 жовтня. Це дипломатичне зібрання саме по собі було унікальним, адже мусило затверджувати резолюцію, яку не спромігся прийняти Радбез ООН через вето Росії після оголошення Путіним анексії окупованих територій України. Цього разу жодне вето не завадило екстреній Генасамблеї ООН два дні докладно розглянути проєкт резолюції «Територіальна цілісність України: відстоювання принципів Статуту Організації Об'єднаних Націй», співавтором якого виступили близько 70 країн.

Основна думка документа, а також тематика і настрій дебатів були очевидними. Як зазначено в тексті резолюції, «Генасамблея ООН підтверджує відданість суверенітету, незалежності, єдності та територіальній цілісності України в межах її міжнародно визнаних кордонів і засуджує організацію Російською Федерацією незаконних так званих «референдумів» та спробу незаконної анексії Донецької, Херсонської, Луганської та Запорізької областей». Однак результати голосування на Генасамблеї ООН перевершили всі сподівання: за резолюцію на підтримку територіальної цілісності нашої країни було віддано рекордну кількість голосів – 143, а проти проголосували лише п’ять країн-ізгоїв включно із РФ. 35 держав утрималися, ще 10 країн не взяли участі в голосуванні.

Без всяких сумнівів, на такий хід подій вплинула масована ракетна атака по містах України, здійснена Росією вранці 10 жовтня, кадри якої потрапили у прямий ефір світових новинних служб. У результаті навіть Іран, Зімбабве або Еритрея не захотіли бути в компанії Білорусі, КНДР та Сирії. Загалом, як повідомив міністр закордонних справ України Дмитро Кулеба, декілька країн Африки, які раніше утримувалися під час голосувань в ООН або не брали в них участь, тепер проголосували «за». Підтримала резолюцію й Бразилія, на відміну від решти членів спільного з РФ об’єднання БРІКС – Індії, Південної Африки та Китаю, який спробував пояснити свою «хитру» позицію.

Все це створило гарну атмосферу для активного тролінгу росіян у соцмережах з боку офіційних осіб, а то й лідерів держав. Так, у своєму Twitter президент Литви Гітанас Науседа прокоментував голосування Генасамблеї ООН коротко і зрозуміло: «Путін, Ассад, Лукашенко та Кім... Скажи мені хто твій друг і я скажу хто ти». Не стримував емоцій постійний представник України в ООН Сергій Кислиця. «О, Боже! Я не бачу! Скільки, ви кажете, проголосувало за Росію? Чотири? Оце так!», – оперативно відреагував він у соцмережі.

А якщо без жартів, то, на думку багатьох аналітиків, зокрема, політолога Володимира Фесенка, загальна і домінуюча позиція міжнародної спільноти – це засудження загарбницьких дій Росії і вимога вивести її війська з території України. Та додав про останню резолюцію ООН найголовніше: «Випереджаю критиків: так, Росія не буде прислухатися до цієї резолюції. Але для нас є важливішим інше: резолюція легітимізує наше право на звільнення окупованих територій».

Історичні результати «Рамштайну-6»

Про те, що ескалація з боку країни-агресора лише посилює рішучість союзників у допомозі України, йшлося 12 жовтня в Брюсселі на вже шостому засіданні міністрів оборони країн НАТО та контактної групи коаліції з понад 50 держав у форматі «Рамштайн». Наприклад, на надзвичайних здобутках України на полі бою та звільненні сотень населених пунктів від російської окупації акцентував увагу своїх колег глава Пентагона Ллойд Остін. «Незважаючи на нові напади Путіна, українські сили змінили динаміку цієї війни. Проте безпекова допомога контактної групи, тренування та зусилля з підтримки були життєво важливими. Ми здійснили величезний прогрес, працюючи разом, і оскільки війна змінилась – змінилась і місія цієї контактної групи», – підкреслив на початку наради, яка згодом виявилася історичною, глава оборонного відомства США.

Перед початком наради 12 жовтня в штаб-квартирі НАТО інформацією про пошук Вашингтоном та європейськими столицями шляхів пришвидшення поставок в Україну систем протиповітряної оборони поділився в інтерв’ю «Главкому» колишній командувач сухопутними військами США в Європі, генерал у відставці Бен Ходжес. Так воно і сталося: головним підсумком «Рамштайну-6» стала домовленість наших союзників про надання нам новітніх систем ППО та створення з них інтегрованої мережі. Такого собі «українського повітряного щита» або варіації ізраїльського «залізного куполу». Плюс, за словами генсека НАТО Єнса Столтенберга, Альянс надасть ЗСУ сотні пристроїв для глушіння безпілотників, які зроблять неефективними використання російськими окупантами іранських дронів-«мопедів».

Одним словом, давно необхідне закриття неба над нашою країною стартувало, а своєрідним тригером для цього виступило саме нещодавнє загострення ракетного терору. Говорити про повний захист українців від російських ракет поки що зарано, але об’єкти нашої критичної інфраструктури скоро будуть у більшій безпеці. Варто лише подивитися на конкретну номенклатуру протиповітряних озброєнь. Так, в результаті історичного «Рамштайну» Україна має отримати від США вісім систем Nasams, що не входять до нового пакету американської військової допомоги, від Британії – ракети середньої дальності AIM-120 саме до Nasams, а також сотні безпілотоників.

Франція пообіцяла поки неназвані системи ППО, Іспанія – системи Hawk, Нідерланди – ракети для ЗРК. Нарешті, Німеччина постачатиме нашій країні ще кілька комплектів протиповітряної оборони Iris-T, перший зразок якого вже працює на південному напрямку фронту. До цього, між іншим, додаються німецькі РСЗВ Mars II, гаубиці і самохідні артилерійські установки PzH2000, як і французькі аналоги Himars LRU M270 та САУ Caesar. Тобто можна говорити про зсуви глобального характеру. Як стали зазначати західні оглядачі, «війна в Україні значною мірою змінила фобію Європи щодо користі військової сили та цінності міцного альянсу зі Сполученими Штатами».

Приниження Путіна в ПАРЄ

Після останніх російських ракетних ударів по Україні значно побільшало закликів визнати кривавий російський режим державою-спонсором тероризму. Проте поки всі розраховували на ухвалення відповідного рішення з боку США, публічне приниження Путіна відбулося там, де мало хто очікував – у Парламентській асамблеї Ради Європи. 13 жовтня її делегати майже одностайно (утримався лише один представник Туреччини Ахмет Чевікоз, решта 99 голосів присутніх були «за») проголосували за безпрецедентну резолюцію, найжорсткішу з усіх колись ухвалених цим поважним, але досі доволі безпорадним міжнародним органом. Не дарма ж цей документ, за оцінкою керівниці української делегації в ПАРЄ Марії Мезенцевої, викликав у росіян просто істерику. І тут йдеться не лише про оголошення нинішнього режиму РФ терористичним, а й про майже всі інші пункти резолюції ПАРЄ.

Приміром, серед іншого, Росія має:

• негайно та безумовно припинити агресію проти України;
• повністю та беззастережно вивести свої окупаційні сили, включаючи війська своїх союзників, з території України в межах міжнародно визнаних кордонів;
• вивести свої війська з території Грузії та Республіки Молдова;
• виконувати свої зобов'язання з міжнародного права, міжнародного законодавства з прав людини та міжнародного гуманітарного права, зокрема щодо поводження з військовополоненими;
• негайно припинити напади на цивільних осіб, включаючи невибіркові атаки на населені пункти, цілеспрямовані вбивства та викрадення, тортури, зґвалтування та сексуальне насильство;
• повністю вийти з усіх ядерних об’єктів в Україні, припинити робити їх об’єктами будь-якої військової діяльності та утримуватись від цього в майбутньому, а також повною мірою співпрацювати з Міжнародним агентством з атомної енергії для забезпечення надійності та безпеки цих об’єктів;
• припинити погрози застосування ядерної зброї та взяти зобов'язання не застосовувати її;
• припинити використання енергії як інструменту шантажу;
• припинити підтримку хакерських атак на демократичні країни та їхні інститути;
• співпрацювати з розслідуваннями та провадженнями Міжнародного кримінального суду і Міжнародного суду ООН, та виконувати рішення останніх.

Що ж до закликів ПАРЄ до всіх держав-членів Ради Європи, то вони, зокрема, повинні:

• підтвердити непохитну підтримку незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в межах її міжнародно визнаних кордонів і що мирні переговори можуть відбутися лише на умовах, визначених Україною;
• однозначно засудити так звані «референдуми», проведені в Луганській, Донецькій, Запорізькій та Херсонській областях України з 23 по 27 вересня 2022 року, та визнати їх такими, що не мають наслідків;
• засудити спробу анексії Луганської, Донецької, Запорізької та Херсонської областей Російською Федерацією як порушення міжнародного права та серйозну загрозу міжнародному миру та безпеці та не визнати жодних її наслідків;
• бути твердими та єдиними у здійсненні максимального тиску на Російську Федерацію з метою негайного припинення її агресії;
• фінансово підтримувати відбудову України і забезпечити необхідні системи ППО.

Але й це ще не все. Найпринизливішими для Росії, крім оголошення режиму Путіна терористичним, були пункти резолюції ПАРЄ про прискорення створення спеціального (ad hoc) міжнародного трибуналу для переслідування злочину російської агресії проти України та створення комплексного міжнародного механізму компенсації, включаючи міжнародний реєстр збитків України. А «на закуску» – підтримка ідеї реформування Ради безпеки ООН та «посилення ролі Генеральної асамблеї ООН, зокрема в питаннях, пов’язаних з підтримкою міжнародного миру та безпеки». Що в перекладі з дипломатичної мови означає, по суті, постановку питання про позбавлення РФ права вето та взагалі про нелегальність її присутності в Радбезі ООН на постійній основі.  

Звичайно, можна говорити, що подібне гучне рішення ПАРЄ – лише слова, але це насправді перехід на новий рівень загальносвітової дискусії щодо Кремля та його нинішнього господаря, а він до таких публічних оцінок дуже чутливий. Іноді, спостерігаючи за «успіхами»  російського диктатора, виникає логічне запитання: чи не є Путін надто законспірованим агентом української розвідки? Втім, якщо без іронії, то ми є свідками переломних процесів, коли, за визначенням американського історика Тімоті Снайдера, «українські військові перемоги змінять російські політичні реалії».

Олег Поліщук, для «Главкома»