Валерій Гелетей: Коли я вперше потрапив у зону АТО, там всі ходили з мобільними телефонами, як офіс-менеджери

В кабінеті Валерія Гелетея висить красномовна світлина із зображенням булави, яку ніби підносять руки в елегантних білих рукавичках. Зображення супроводжує надпис «..лояльність», трактувати який не важко: строго над світлиною розміщений портрет президента Петра Порошенка. Зміст дивакуватої композиції із масонськими нотками сам голова Державного управління охорони не пояснює, лише згадує: фотокартина з`явилася ще за часів президентства Ющенка. Тоді Гелетей займав аналогічну посаду.

Тим не менше, найвищу оцінку відданості генерал-полковника дав саме теперішній голова держави Петро Порошенко, який двічі за минулий рік призначав Гелетея на найвищі посади. В липні - на посаду Міністра оборони. На той час українська армія відзначилася кількома помітними успіхами і тіснила бойовиків на Донбасі. Новопризначений міністр Гелетей перехопив естафету і міг стати тріумфатором: під час його керівництва військові звільнили кілька десятків населених пунктів на сході країни. В момент присяги він обіцяв Парад перемоги у Севастополі. Заява була бравадою, але на противагу Криму Донбас і справді міг повернутися під контроль української влади до парламентських виборів.

Якби не масоване втручання армії РФ.

В серпні на схід України зайшла регулярна армія північного сусіда і наші збройні сили понесли значні втрати. Питання про звільнення Гелетея постало у вересні після так званого Іловайського котла, де загинуло кілька сотень українських військових.

На противагу позиції тимчасової слідчої комісії Верховної Ради, президент Порошенко не побачив вини міністра Гелетея в іловайській трагедії. Про це свідчить нова посада, яку отримав генерал-полковник після звільнення з оборонного відомства. В жовтні він втретє за свою кар’єру очолив Державну службу охорони.

На руках у Гелетея годинники із надписом «Від Міністра оборони України». Всього їх випущено 50 одиниць – чиновник замовив партію за власний кошт і дарував військовим командирам, коли очолював оборонне відомство. Гелетей не приховує очевидне – посада міністра була піком кар’єри і займає важливе місце в його свідомості. Компенсувати масштаб попереднього місця роботи та міністерських повноважень головному охоронцю країни дозволяють безпрецедентні заходи безпеки, що впроваджені тепер для захисту вищого керівництва держави. Крім того, у керівника УДО є амбітна ідея: створити на базі Управління Секретну службу» за американським аналогом, що має значно ширші повноваження, ніж охорона посадових осіб.

В інтерв’ю «Главкому» екс-міністр оборони, керівник УДО Валерій Гелетей розповів про ключові рішення, які він приймав для протистояння російській агресії минулого року, а також про невідомі раніше обставини втечі з країни Віктора Януковича.

Ваше призначення міністром оборони було несподіваним для багатьох. Як це відбувалось?

До Міноборони і Управління державної охорони я працював на різних оперативних посадах в МВС. Боротьба з тероризмом, бандитськими формуваннями, корупцією – були моїм основним профілем роботи. На посаді міністра оборони у співпраці з кадровим військовим начальником Генштаба генералом Муженком цей досвід дозволив ефективно керувати. Ми були призначені в один день по ініціативі Президента, хоча познайомились (з Муженком, - «Главком») набагато раніше, під час бойових операцій в зоні АТО.

До Міноборони ви очолювали УДО, ваші підлеглі брали участь в АТО?

200 бійців Управління державною охороною включно з військовослужбовцями контр-снайперської служби, спецслужби «Булат» були одними із перших на території конфлікту на Донбасі, який згодом став зоною АТО (перед призначенням в Міноборони Гелетей був призначений керівником УДО у березні 2014 року, - «Главком»). Все починалось із захопленого адмінбудинку Донецької ОДА, кількість озброєних складало до 800 чоловік.

На початковому етапі ми покладалися на переговори, які б дозволили звільнити захоплені будівлі без кровопролиття. Але, коли спецслужби Росії зрозуміли, що ми можемо домовитись і до переговорів підключилися місцеві бізнес-еліти, вперше була пролита кров українських бійців в Слов'янську. Відбулась серія нових захоплень будівель МВД, СБУ, Міноборони, де знаходились склади із озброєнням і боєприпасами.

Під час другої поїздки в АТО, ми провели декілька вдалих спецоперацій і зачистили відому гору Карачун, відбили у сепаратистів відомий «бронепоїзд», була знищена велика частина терористів.

Я і керівник Генштабу добре розуміли стан Збройних сил на той час і як за стислі терміни виправити ситуацію. Проти нас вели потужну інформаційну війну з Кремля. Окремі спікери і політики в Україні знищували віру в Збройні сили. Бійців переконували, що їх кидають в пастки, зраджують генерали, і вони втрачали віру.

4 липня, вже на другий день після мого призначення міністром, разом із керівником Генштабу, бійцями штурмових бригад, іншими військовими начальниками ми пішли в наступ, у результаті якого було звільнено Слов'янськ, Краматорськ, Артемівськ, Дружківку та багато інших населених пунктів. Тим самим ми ламали стереотип, який нам нав'язували з Кремля.

Практично за 2,5 місяці ми звільнили більше 75 міст і населених пунктів на Донбасі. Кільце навколо сепаратистів звузилося майже в три рази.

Після вдалих операцій по блокуванню Слов'янська і за активною роботою диверсійних груп в самому місті, Гіркін кинув своє найближче оточення, багато з яких пізніше були затримані і арештовані. Сам він врятувався з невеликим загоном. Згодом зі звільненого Слов'янська ми вивезли до десятка завантажених КАМАЗів, серед яких було чимало зброї і боєприпасів російського походження.

Як Кремль керував терористами на тому етапі?

Російські спецслужби ретельно відслідковували картину військових дій і відповідно до ситуації повністю займалися логістикою: забезпеченням зброї та боєприпасів для всіх бандформувань, посиленням слабких позицій технікою, військовими спеціалістами, займались пропагандою для вербування найманців по всій території Росії та відправляли в зону АТО. Це ціла система, без якої терористи довго б не проіснували.

Саме тому так вчасно з'являлись «діячі» на кшталт Гіркіна, Бородая та інших. На початку присутність Збройних сил Росії було важко ідентифікувати, а згодом, починаючи з серпня, а особливо з 20 числа, вони не приховуючись з`являлися у формі російських військових. В районі луганського аеропорту, Саур-Могили, Іловайська були взяті в полон представники російських Збройних сил. Десантники, танкісти, в робочих сумках яких ми знаходили записи з військовими розрахунками, картами, схемами всієї місцевості Донбасу. Згодом на саміті НАТО (4-5 вересня 2014 року) ми демонстрували повний пакет документів, де були зафіксовані масові обстріли з території Росії, особливо системами реактивного залпового вогню «Град» та незаконне вторгнення батальйонно-тактичних груп збройних сил РФ.

Все ж таки хотілося б уточнити, ваше призначення на посаду міністра можна пояснити близькими відносинами з президентом?

Не можу говорити про те, що у мене із президентом були особисті відносини. Думаю, з огляду на те, що відбувалось тоді (середина літа 2014 року – «Главком») у зоні АТО і на консультації Петра Порошенка з військовим керівництвом, експертами, у нього були мотиви своїми призначеннями зробити тандем: в якому головнокомандувачем керівником Генштабу був призначений кадровий генерал Муженко, а Міністром оборони – людину, яка мала певний досвід боротьби з бандитськими терористичними угрупуваннями.

Ймовірно, саме такий підхід на той час міг принести успіх в умовах гібридноі війни, яка була нав'язана Росією. Президент ставив завдання вирішувати не лише завдання у зоні АТО. Важливим напрямком була боротьба з корупцією у самому міністерстві, особливо в частині державних закупівель та забезпечення тилу. А це – оперативна і агентурна робота.

На тлі подій в зоні АТО реформувати міністерство було важко. Для підвищення ефективності необхідно об'єднати Міноборони і Генштаб в одну структуру і припинити зайве дублювання функцій та двовладдя в оборонному відомстві.

Слід було підпорядкувати Генштаб міністерству, а керівника Штабу зробити першим заступником міністра оборони. Я не встиг це зробити, але в умовах збройної агресії це рішення було би виправданим.

Сторонній людині важко зрозуміти, чому менші за чисельністю групи бойовиків наприкінці літа почали тиснути українську армію після багатьох успіхів ЗСУ.

Наприкінці літа бойовики вже не могли тиснути, так як були заблоковані у Донецьку, Луганську, деяких інших населених пунктах. Підвози зброї і боєприпасів були максимально обмежені. Ми розраховували протягом місяця закінчити АТО на Донбасі і повністю взяти під контроль державний кордон України із Росією. Коли починали наступ, добре відчували, що протистоїть українським збройним силам.

Кількість сепаратистів, терористів і російських найманців фактично була рівносильна кількості українських збройних сил. Так, ми були більш потужні, у нас була авіація, артилерія, техніка. Разом із тим, все це вогнище сепаратизму було в містах, школах, дитячих садках, в центрі міста, де не застосуєш ані артилерію, ані авіацію, ані важку техніку. Це була аксіома.

В Кремлі не знаходили відповідь, чому динаміка нашого наступу не зупинялась, а вони не могли впоратися із панічними настроями у бандитських формувань. В Донецьку, Луганську, Горлівці уже знаходились українські розвідувальні групи, які готували місто до звільнення.

Тоді і розпочався широкомасштабний наступ Росії, а війна переросла в інший формат з потужним застосуванням систем залпового реактивного вогню «Град» , 240 мм мінометами «Тюльпан», іншою потужною зброєю.

Наприкінці серпня нам вдалось зупинити повномасштабне вторгнення в луганському напрямку, в районі Луганського аеропорту, Саур-Могили, Іловайську. Росія понесла важкі втрати і була змушена зупинити агресію, стати ініціатором мирних перемовин. Хоча планувала зовсім інше: вийти на кордони луганської і донецької області та пробити сухопутний «кордон» до Криму.

Всі пам`ятають Іловайськ – проте, це була лише одна із точок на карті протистоянь, хоча й найбільш публічна.

Треба чітко усвідомити: Росія воює без жодних військових правил. Цинічно, брехливо не дотримується жодних обіцянок, і буде робити свою справу у будь-який спосіб, щоб захопити територію, інформаційно виграти, показати силу.

Більшість втрат під Іловайськом – не бойові втрати, бійці загинули не в бою, а були розстріляні в «гуманітарному» коридорі, який саме був запропонований російською стороною в обмін на їхніх військовополонених, які виходили колоною разом із нашими бійцями. В загибелі наших бійців як і російських полонених винне кремлівське керівництво, яке вчинило військовий злочин, віддавши злочинний наказ. Саме тому, коли ми говоримо про Іловайськ - це та сторінка історії, за яку треба керівників Кремля відправляти в Гаазький суд.

Яка кількість загиблих?

Зразу після іловайських подій було зафіксовано 108 вбитих військовослужбовців, у рамках розслідування кримінальної справи називалась цифра до 280 загиблих. Але коли почали уточнювати, виявилось, що це ті люди, кого ми втратили під час бою біля Саур-могили, луганського аеропорту, в Луганську і Іловайську.

Прокоментуйте висновки ТСК Верховної Ради з питань розслідування трагедії під Іловайськом. В жовтні комісія відзначила, що до загибелі військових в «Іловайському котлі» призвели «неадекватні дії міністра оборони», начальника Генштабу, помилкові призначення в силовому блоці.

Я дуже спокійно реагую на такі речі, як і на все, що робилося стосовно мене та міністерства в унісон з ідеологією Кремля. Тимчасова слідча комісія була створена напередодні виборів до Верховної Ради. Всі демонстрували, як вони піклуються про державу, збройні сили, але насправді – виключно про свою перемогу на виборах.

Разом з керівником Генштабу я був запрошений на засідання комісії. Ми принесли багато матеріалів, в яких були карти, розрахунки, відеосюжети...

Ми розраховували на об'єктивний розгляд всіх взаємопов'язаних обставин подій під Іловайськом і не тільки, без вивчення яких не можливо було дати об'єктивну оцінку. Голова ТСК депутат Андрій Сенченко добре розумів з якими матеріалами ми прийдемо, які карти будемо показувати, і що більша частина інформації буде таємною.

Але коли зайшли на засідання, то побачили більше 20 камер з різних телеканалів, серед яких були присутні і російські телеканали. Після вступного слова і перших запитань Сенченка, ми зрозуміли, що це просто піар-акція, яка не має нічого спільного з об'єктивним розслідуванням питань, які були покладені на тимчасову слідчу комісію.

Сенченко не захотів розглядати питання в закритому форматі, а ми розуміли можливі наслідки, якщо озвучимо, все що від нас чекали. Адже у Путіна є багато питань без відповідей: чому російські війська зупинились і не пішли далі? Яка стратегія була задіяна українськими силами, де знаходились відповідні резерви? І багато інших питань, на які і сьогодні у нього не має точної відповіді.

Ви говорили про «коридор» до Криму. Він був позначений на картах захоплених в полон росіян?

І карти, і свідчення військовополонених – це звичайно важливо, але насамперед, першочергово повинна бути інформація, перевірена з різних джерел, в тому числі розвідслужб України.

Терміни були зазначені на картах чи інших документах?

Всі наявні дані вказували на те, що терміни мали бути максимально стислі. Коли російські війська перетнули державний кордон України, завдання стояло в найкоротші терміни, до двох тижнів взяти під контроль Донецьку та Луганську область і «пробити» сухопутні коридори до Криму.

Що зупинило їх?

Героїзм і професіоналізм українців, армії, що змогла відновитися і показала: ми можемо захищатися. Після цього процес великих військових зіткнень перейшов у формат політичних домовленостей.

Яка ширина цього коридору на Крим мала бути?

Коридор міг бути від Новоазовська, Маріуполя, Мелітополя в напрямку Криму. Ширина залежала лише від хворобливою уяви кремлівських керівників.

Зараз багато говорять про потребу летальній зброї. Якої саме?

Аби знищувати ворожі «Гради» та артилерійські системи залпового вогню у нас достатньо зброї. Але систем, які б могли їх відслідковувати, практично не було. Зараз такі системи радіоелектронної розвідки у нас уже є. Як і системи повітряної розвідки, хороші безпілотні літальні апарати.

Коли йдуть танкові операції, актуальним є отримання новітніх американських протитанкових систем «Джевелін», ну і, звичайно, потрібна новітня високоточна зброя, новітні керовані ракети. Потрібна зброя як для активного нападу, так і для захисту, стримування.

Але не варто очікувати, що на продадуть гелікоптери або літаки?

Придбання гелікоптерів не є першочерговою потребою. У нас є достатньо і літаків і гелікоптерів. Звичайно, ми далекі від рівня гелікоптера «Апачі». Але в будь-якому разі для нашого бюджету він є надто дорогим, а ми не маємо відповідних фахівців, яких треба навчати не менше 1,5-2 років. В сьогоднішніх умовах протиповітряні системи захисту, ракетно-зенітні комплекси «Верба», «Ігла», «Бук» дозволяють до 10 000 метрів практично без проблем потрапляти в ціль.

До речі, Україна ще з середини нульових почала розробку вітчизняного ракетний реактивного комплексу «Сапсан». Чи варто очікувати його появу у найближчий час?

«Сапсан» був у планах, його поява мала відбутися у 2015-2016 рр. Але, наскільки мені відомо, до кінця це питання так і не вирішено. «Сапсан» у тому вигляді, в якому він планувався, на моє переконання, вже вчорашній день. Його тактико-технічні дані повинні бути більш потужними.

Що наразі з розробником радіолокаційної станції «Кольчуга» - заводом «Топаз» у Донецьку?

«Топаз», Луганський патронний завод, завод з виробництва лопатей гвинта у Сніжному та багато інших цікавих підприємств ОПК, їх устаткування вивезене до Росії ще минулого року.

Під час призначення міністром оборони ви обіцяли Парад Перемоги у Севастополі. Багато хто розцінив це як пусту браваду.

Не згоден. На першій стадії АТО нам помітно не вистачало професіоналізму, а головне – бойового духу, який би об'єднав український народ і його збройні сили. Не може армія бути сильною, якщо їй не довіряє власний народ. Я робив все, щоб саме на це звертали увагу командири в зоні АТО.

Добре озброєні, вмотивовані збройні сили здатні виконувати будь-які завдання. А успіхи гартують, підживлюють віру у перемогу, піднімають бойовий дух. І я завжди вірив і сьогодні переконаний, що ми звільнимо свою землю від загарбників. А Парад Перемоги - це традиція, коли український народ схиляє голову перед воїнами.

Всі пам’ятають, як під час присяги ви підписали текст присяги не знімаючи ковпачок з ручки.

Це було. Я не був вчасно ознайомлений з деякими нюансами церемоніалу у Верховній Раді. Під час призначення мені дали текст (присяги – «Главком».) і зазначили, що його слід підписати. Я це і зробив, але, як дещо згодом уточнили представники служби Протоколу, документ треба підписувати біля трибуни у залі парламенту, після відповідного голосування депутатів. Я просив новий бланк, щоб дотриматися процедури, але адміністративні працівники не знайшли можливості через брак часу. Тому, коли я знаходився на трибуні сесійної зали, документ вже був підписаний.

В серпні минулого року ви говорили, що в армії є дуже помітна проблема зрадників, і обіцяли притягати до відповідальності.

Ці слова були сказані, коли російська агресія наростала в зоні АТО, а інформаційна машина ворога почала реально загрожувати боєздатності окремих підрозділів.

Бійцям писали СМС провокаційного характеру, телефонували і запевняли: командири вас зраджують, пропагували різні панічні настрої, в залежності від конкретних бойових позицій, в яких знаходились військові. Їх інфікували цим як вірусом і досить часто бійці самі ставали розповсюджувачами паніки. Публікували фотографії з розбитою технікою, писали про нестачу зброї, набоїв, їжі, впроваджуючи це агітували інших. Деякі втікали, залишали свої позиції і тим самим наражали на смертельну небезпеку інші позиції, своїх колег.

Були випадки коли техніка «не їхала». Ми прибували на місце, болгаркою розрізали бензобак, а звідти висипалося відро піску… Дехто на холостих обертах «проганяв» двигун так, що масло витікало. Були й такі, хто їхав з пункту «А» в пункт «Б» цілу добу, замість години. Але ми своєчасно відчули цю загрозу, її можливі наслідки і почали миттєво реагувати. Саме у відповідь на такі події з'явилась моя заява про створення у військах відповідної служби на шквалт підрозділу «смерч», який міг би реагувати. Згодом за доручення президента було створено військову прокуратуру, надано більше повноважень службі військового правопорядку. І, звичайно, потужно почала працювати Служба безпеки України.

Окрема історія – мобільні телефони. Коли я вперше потрапив у зону АТО, там всі ходили з мобільними телефонами, як офіс-менеджери. Якщо встановити і налаштувати відповідну прослуховуючу техніку, одразу бачиш чітку картину: в цій зоні 50 телефонів, відповідно 50 бійців і тому подібне.

З галасу по телефонам: «нас кинули не має зброї , боєприпасів» - розпочинався Іловайськ, яким російські спецслужби не могли не скористатися.

Ви вже з`ясували обставини втечі Януковича?

Звичайно це питання більше входить до компетенції слідчих органів. Разом з тим, в УДО також проводилася службова перевірка з цих питаннь і матеріали направлені в Генпрокуратуру. Не думаю, що це таємниця: після виступу Володимира Парасюка (зі сцени Майдану 21 лютого 2014 року – «Главком») Янукович виїхав з Банкової до Межигір`я. А звідти разом з найближчим оточенням та співробітниками державної охорони вилетів до Харкова, потім в Донецьк, Крим, а згодом був вивезений російськими військовими до Росії. Півтора десятка охоронців на чолі з екс-керівником особистоі охорони Януковича Кобзарем і зараз займаються питанням безпеки Януковича у Росії. Але вже в якості цивільних осіб, не маючи ніякого стосунку до УДО.

Ще раніше було відкрито кримінальне провадження щодо незаконного перетину державного кордону, незаконне вивезення матеріальних, духовних та історичних цінностей.

Скільки було машин, які вивозили майно?

Вивозити майно розпочали за три – чотири дні до втечі. За нашими даними загальна кількість склала до 40 машин – інкасаторських та вантажівок, які на той час заїзжали в резиденцію «Межигір’я», яке було під охороною УДО.

Важко встановити, що насправді вивозилось і чи всі автомобілі займалися вивозом, тому що ті, хто завантажував ці автомобілі, знаходяться наразі поруч з Януковичем.

Янукович розповідав після втечі, що по його кортежу стріляли, стріляли по машині екс-спікера Володимира Рибака. Це правда?

Наскільки мені відомо, ніякої стрільби не було. Треба знати охорону Януковича, щоб зрозуміти звідки ноги ростуть у цих гучних заявах. Вони (охоронці, – «Главком») постійно загравали з його нервами, вигадуючи різноманітні загрози. Дійсно, була інформація, що охоронці Януковича під час втечі, пересуваючись на автомобілях, виявили один отвір від кулі в крилі броньованого автомобіля. Згодом була інформація, що один з охоронців начебто сам зробив постріл у крило. Знову ж таки щоб дати фахову відповідь на це питання, треба було провести відповідну балістичну експертизу, і перевірити табельну зброю охоронців Януковича, яку вони передали в УДО. Але для цього треба було мати в наявності той пошкоджений автомобіль.

Чи могло бути так, що ілюзію переслідування Януковича створювали, наприклад, російські спецслужби і тим самим буквально заганяли його в Росію, як на полюванні?

Однозначно, така логіка має сильне підґрунтя. Більше того, деякі з його охоронців водночас співпрацювали і з Федеральною службою охорони РФ. А деякі з них були вихідцями зі спецслужб РФ.

Маєте на увазі екс-керівника охорони Вячеслава Занєвського?

В тому числі і його, який певний час керував і формував команду охоронців Януковича.

Він з`явився в Україні у 2007 році?

Я дізнався про нього, коли працював керівником Управління державної охорони, а Янукович - прем’єр-міністром (2007 рік).

Занєвський охороняв сина Януковича – Олександра, який мав на батька дуже великий вплив. Саме через нього росіянин потрапив до ближнього кола майбутнього президента. Віктор Янукович робив ставку на сина як на свого наступника. І роль Олександра у кадровій політиці в державі була надто помітною.

В свою чергу, Занєвський мав потужний вплив на сина Януковича і саме тому розставляв своїх людей не тільки в УДО, а в цілому по усіх спецслужбах України.

Було б наївно вважати, що російські спецслужби так легко відпустили свого колегу у вільне плавання. Знаючи підходи і методи роботи спецслужб Росії, мало хто в це повірить.

Чому Занєвському сьогодні не висунута кримінальна підозра?

На це питання мені важко відповісти.

Розмови про страхи Януковича мають під собою підґрунтя?

Дійсно у Януковича була певна фобія щодо питань безпеки, це не є таємницею. Але окрім важкого минулого Януковича, як я вже говорив, в першу чергу, він може «завдячувати» своїй власній охороні, яка постійно тримала Януковича в напрузі, доповідала про підготовки замахів, терористичних актів відносно проти нього, вбивств та ін.

Ви пам`ятаєте телесюжет 2004 року з Івано-Франківську, коли в Януковича жбурнули яйцем. Цьому передували дорога з Києва, коли охорона тодішнього прем’єр-міністра доповідала про диверсійну групу, яка мала напасти на кортеж та була ліквідована, про якогось хворого з вибухівкою... Нагнітали, нагнітали і коли той вийшов з автобусу та отримав яйце в груди, миттєво втратив свідомість…

Всі зараз спостерігають за безпрецедентними заходами безпеки щодо охорони Петра Порошенка. Закрито прохід біля Адміністрації президента у Києві, помітна збільшена чисельність охоронців на заходах з його участю. З чим це пов’язано: є реальні факти підготовки замахів чи данина війні?

Мене інколи сварять за те, що я, на погляд своїх критиків, застосовую більше аніж потрібно заходів безпеки. Але я добре розумію, в яких умовах ми живемо зараз і розумію відповідальність УДО, за життя Верховного головнокомандувача ЗСУ. Не маю права розголошувати деякі факти, які мали місце із замахів на президента, починаючи з перших днів його вступу на посаду як в Києві, так і щодо його відряджень в зону АТО та інші регіони держави, по деяких з яких ведеться слідство.

В США є прикрий досвід чотирьох вбитих президентів і там навіть є закон, де вказівки охорони «Секретної служби» обов'язкові для виконання самому президенту. Так, наприклад, охорона президента Джорджа Буша під час візиту до Києва забороняла останньому перебувати в певному місці через можливу загрозу і він це виконував. У нас таких прав не має, але ми маємо гарантувати безпеку керівництву держави і ми це робимо.

До речі, нинішня назва – Управління державної охорони – дещо застаріла і в рамках курсу «декомунізації» та люстрації було б доречно перейменувати Управління державної охорони. Адже сама назва «держохорона» дісталась нам в спадок від 9-го Управління КДБ, який виконував за СРСР подібні функції та сучасним аналогом якого є путінська Федеральна служба охорони РФ.

В рамках поточної реформи нашої служби вважаю за доцільне використати назву, що використовують наші американські колеги, і яка більше відповідає суті нашої діяльності: Секретна служба.

У декларації про доходи вашої родини три автомобілі: Toyota Rav-4, Range Rover, Lexus.

Так, певний час я працював в комерційних структурах, був віце-президентом одного з комерційних банків. Дійсно я користуюсь наразі Range Rover, моя дружина - Toyota Rav-4.