Посол Євген Корнійчук: Тепер модернізовані Росією безпілотники «Герань» летять до Ізраїлю, але він і далі мовчатиме
«Після заяв іранців зросла небезпека обстрілу наших диппредставництв»
Ізраїльська воєнна операція проти Ірану, розпочата наприкінці лютого за активної підтримки США, підпалила весь Близький Схід. Не маючи змоги дотягнутися безпосередньо до США, Іран за допомогою підконтрольних йому угрупувань сповна відігрується на партнерах Штатів в регіоні: тероризує дронами та ракетами країни Перської затоки – Об’єднані Арабські Емірати, Саудівську Аравію, Катар…
Водночас основні ударні сили Тегерану спрямовані на головного противника – Ізраїль. Якщо раніше Іран воював зі споконвічним противником здебільшого руками проксі-сил на кшталт ХАМАСу та «Хезболли», тепер конфлікт перейшов у принципово іншу фазу.
У результаті Ізраїль опинився під загрозою з кількох боків – тліючий конфлікт з ХАМАСом на півдні, удари «Хезболли» з півночі та прямі атаки Ірану, який отримує допомогу від Москви. Ситуацію ускладнює різне бачення подальшого перебігу війни та її мети між головними союзниками – Ізраїлем та США.
Непрямо в конфлікт втягнулася і Україна: наші фахівці з протидії іранським дронам-«шахедам» працюють в країнах Перської затоки. Іранські посадовці вже відреагували на це, заявивши, що Україна відтепер є для Ірану «законною ціллю».
Посол України в Ізраїлі Євген Корнійчук в інтерв’ю «Главкому» розповідає, чим країни можуть бути корисні одна одній, який головний ризик війна на Близькому Сході несе для України, чи вживає посольство на тлі погроз Ірану особливих заходів безпеки та чому вище керівництво Ізраїлю, попри союзництво Ірану з Росією, досі воліє не дратувати Москву.
Ізраїльський прем’єр Беньямін Нетаньягу подав запит на розмову із президентом України Володимиром Зеленським – як стверджували ЗМІ, через потребу в українських дронах. Востаннє лідери країн спілкувалися ще в січні 2025 року. Які нагальні питання накопичилися за цей час?
Запит Нетаньягу був без пояснення, з якого приводу він хоче поспілкуватися. Ізраїльський інтернет-ресурс Ynet перекрутив інформацію і це пішло по всіх ЗМІ, – скоріше, мало йтися про співпрацю в питаннях безпеки, але без уточнення про дрони. Вони запитали у мене, чи буде така розмова, я сказав, що вона планується і все. А щодо дронів вони все вигадали. І через цю ситуацію розмова взагалі може бути скасована, бо ізраїльтяни дуже чутливо ставляться до таких витоків.
Прямого діалогу між українським президентом і ізраїльським прем'єром дійсно не було більше року – минулого разу Нетаньягу намагався дзвонити перед єврейським Новим роком в вересні минулого року, але розмова не відбулася.
В України є багато питань до Ізраїлю, і ми їх ставимо, але вони перебувають поза межами публічного обговорення. Можу сказати тільки, що наші спеціальні служби працюють постійно без обмежень і перерв. Мені відомо, що у теперішнього керівника Офісу президента Кирила Буданова була делегація ізраїльських спецслужб минулого тижня. Контакти відбуваються на рівні міністрів, спецслужб тощо, але, на жаль, на рівні перших осіб вони обмежені.
В одному з інтерв’ю ви казали, що Україна зараз набагато тісніше співпрацює з ізраїльськими колегами з питань безпеки, ніж чотири роки тому. Про що саме йдеться?
Наприклад, ізраїльські радари Rada перебувають на нашій лінії зіткнення вже не один рік і добре себе показали. На сьогодні у нас досить багато планів щодо спільного виробництва. Власне, тому я і кажу, що ситуація з безпековою співпрацею краща, ніж була чотири роки тому. Хоча її можна назвати незадовільною, бо завжди хочеться більше.
«Чудове ізраїльське ППО було розраховане на саморобні палестинські ракети»
Те, що Ізраїль сам зараз перебуває у гарячій фазі війни, не сповільнює співпрацю? Чи є стабільні канали, які особливо не залежать від поточної ситуації?
Ми дивимося далі, ніж на сьогоднішню хвилину, коли говоримо про можливий обмін технологіями, перевірку систем озброєнь чи спільне виробництво тощо. В Ізраїлі зараз відбувається шалена дефляція (курс шекеля зростає відносно долара), оскільки власне військове виробництво перевантажено і кількість замовлень ізраїльської зброї до Європи суттєво зростає. Військових замовлень – на десять років наперед, і в Україну зокрема. Хоча Ізраїль не поставляє нам летальне озброєння.
Як досвід Ізраїлю з протидії ракетним атакам може бути корисними для України? Чи хто у кого ще має повчитися?
Якщо врахувати, що ізраїльський «Залізний купол» був розрахований тільки на ракети з палестинських територій, то, безумовно, у нас досвід не менший. Але нагадаю, що Ізраїль першу угоду про військову співпрацю зі Сполученими Штатами підписав у 1952 році. І на сьогодні у них працює четверта десятирічна угода з США. У Ізраїлю є прямі дозволи на співпрацю з американськими військовими компаніями, які виробляють зброю. Тому, безумовно, Ізраїлю набагато легше, оскільки всім іншим країнам треба спочатку отримати дозвіл в американському Держдепі перед тим, як звертатися до цих компаній.
Звісно, не треба забувати, що ми воюємо не проти «Хезболи» чи ХАМАСа, а проти ядерної наддержави з відповідними озброєннями та потугою. Але в питаннях протидії балістичним та крилатим ракетам досвід у Ізраїлю, звісно, кращий, оскільки у них за спиною є Сполучені Штати. Проте я впевнений, що у питаннях протидії безпілотникам досвід кращий вже у нас. І це якраз є підставою для співпраці.
Ізраїль, в принципі, зацікавлений в наших безпілотних технологіях, але, знаєте, у ізраїльтян є почуття певної зверхності. Десь рік тому іранський «шахед», який запустили із Ємена, прилетів на військову базу за 60 км на північ від Тель-Авіва. У той час військові вечеряли в їдальні, яка була незахищена, – в результаті загинуло четверо людей і ще 70 отримали поранення. Мені тоді подзвонив провідний журналіст одного із найбільш впливових телеканалів в Ізраїлі, і сказав: «Ви – наш Мойсей. Ви ж нас попереджали, що нам треба співпрацювати». Я кажу: «Не хочу бути Мойсеєм, але хочу, щоб ми співпрацювали».
А зараз до Ізраїлю прилітають модернізовані Росією безпілотники «Герань», які мають всередині штучний інтелект, і вони набагато більш швидкі та точні.
Відомо, що Іран поставив до Росії за останні чотири роки балістичних ракет на понад $4 млрд. А Росія вже під час цієї війни на Близькому Сході підписала угоду на поставку Ірану сучасних реактивних систем залпового вогню на пів мільярда доларів та поступово її виконує.
Іран назвав Україну легальною ціллю для своїх атак через допомогу його противникам. Чи були посилені після цього заходи безпеки в посольстві? Чи ви, можливо, скоротили прийом громадян?
Так, після останніх заяв іранців зросла небезпека обстрілу наших дипломатичних представництв – і в країнах Перської затоки, і в Йорданії, і, безумовно, в Ізраїлі. Ми вже бачили випадки обстрілів американських дипломатичних установ. Тому варто на це звертати увагу, бо ми, звісно, не є сильно захищеними.
Громадян ми приймаємо в скороченому режимі, але вони й приходять до нас не так часто – під час війни в посольстві немає черг. Ми приймаємо всіх: є люди, яким треба терміново виїхати, у когось інші нагальні потреби. І намагаємося допомогти всім.
Керівництво МЗС і СБУ звертало увагу на посилення нашої безпеки. В МЗС є територіальний департамент, який відповідає за країни Близького Сходу, ми перебуваємо в контакті з нашими послами в країнах Перської затоки і пропонуємо допомогу. Зокрема, надаємо інформацію щодо регіональних компаній, які ми залучали до евакуації та які є прийнятними за ціною і можливостями.
Ви казали, що «Залізний купол» не був розрахований на такі удари, яких завдає Іран. Як ви загалом оцінюєте роботу легендарної ізраїльської ППО, яку Україні постійно наводили у приклад?
Ізраїль – це більше про маркетинг. Тому чудове ізраїльське ППО було розраховане саме на саморобні палестинські ракети. Мені важко сказати, як зараз воно справляється, але, думаю, рівень уражень, особливо балістикою, приблизно однаковий з Україною.
Насправді я щасливий, що, завдяки нашій роботі, як мінімум три системи Patriot, які були на бойовому чергуванні в Ізраїлі понад 20 років, зараз перебувають в Україні. Американці їх забрали, відремонтували і віддали нам.
А Ізраїль їх назад не просить у зв’язку зі зміною обстановки?
Ні, у них вже є більш сучасні системи.
«В Ізраїлі люди ходять в бомбосховища лише на 15-20 хвилин»
Яка загалом поточна обстановка в країні? Як вона відрізняється від 2024 року, коли було загострення з ХАМАСом?
Цього року повітряних тривог набагато менше, ніж минулого. Всі регіони облаштовані бомбосховищами, люди туди ходять, але, як правило, лише на 15-20 хвилин. І летальних випадків набагато менше –за два тижні у Ізраїлі 14 загиблих. Причому вісім з них загинуло під час влучання в одне приміщення біля Єрусалима. Але при цьому близько 750 поранених і багато з них – у важкому стані. На відміну від України, Ізраїль не надає точних даних про кількість загиблих цивільних, поранених і руйнувань. Для мене важливо, що поки немає інформації про постраждалих громадян України.
В Україні, на жаль, попри те, що Ізраїль передав нам всі засоби для створення системи раннього оповіщення, тривоги тривають досить довго. І люди просто не можуть виходити по пів доби зі сховищ. І це не стільки через те, що ракет чи дронів в Україні запускають більше, ніж в Ізраїлі, а тому що там через наявність систем раннього оповіщення краще прогнозують місце влучання. Тому нам варто над цим працювати.
Ми підштовхували ізраїльське керівництво до того, щоб нам продали все необхідне для раннього оповіщення. Але я не певний, що в Україні ці системи працюють в штатному режимі.
У Київ Ізраїль передавав одну з таких систем, але потім виявилося, що вона нам не підходить …
Передавали, але потім голова Київської міської військової адміністрації сказав, що вона не підходить. Це не дуже приємна історія для мене, бо нам варто все-таки берегти людей і прислуховуватися до тих, у кого є більше досвіду.
Скільки громадян України залишили Ізраїль з початку війни? Як допомагає посольство тим, хто хоче виїхати? Чи люди вже звикли до перманентної війни за попередні роки і зараз якоїсь особливої паніки немає?
Паніки немає, лише десь до 25 людей зареєструвалися у нас на виїзд. Але ми виходимо із того, що кордони з Йорданією і Єгиптом відкриті, і ті, хто бажають, можуть виїхати до Єгипту – до Таби (курорт в Південному Синаї на кордоні з Ізраїлем, Йорданією та Саудівською Аравією – «Главком») через Ейлат. Звідти – півтори години до Шарм-ель-Шейха, звідки можна вилетіти куди завгодно. І більшість людей, що хотіли виїхати, цим варіантом скористалися.
Тим, хто звертається до посольства, я кажу: «Дивіться, якщо буде звернення хоча б 100 осіб, то ми зможемо для вас зробити чартер і ви будете летіти по собівартості – $300-400 доларів до Кишинева». Але такої кількості звернень не було.
«Вісь зла чітко визначилася»
Наскільки нинішня війна на Близькому Сході відбивається на військовій допомозі Ірану Росії? Чи Росія, в принципі, все, що могла, висмоктала з Ірану за попередні роки «СВО»?
Думаю, зараз Іран більше залежить від Росії, ніж навпаки, – особливо в питаннях ядерних технологій і модернізованих «шахедів».
Чи приязне відношення Ізраїлю до Росії, якому ви раніше неприємно дивувалися, поступово згасає з початком війни з Іраном?
Скажу так – ізраїльтяни мусять тримати баланс. Це все-таки маленька країна, розміром з Київську область. Тому вони і надалі будуть обережними і не будуть однозначно ставати на наш бік. Але я все одно вдячний ізраїльським колегам за те, що вони роблять в рамках своїх можливостей.
Так справа не в тому, аби ставати на наш бік. Просто на Ізраїль зараз летять російські «герані», а ізраїльські можновладці і надалі роблять вигляд, що у них з Москвою все добре?
Так, їх бомблять, але вони все одно не можуть робити якихось жорстких випадів в бік Росії.
Які основні наслідки війни на Близькому Сході для України вже дали про себе знати?
Наслідки для нас полягають в тому, що, на жаль, Україна та україно-російська війна відійшли на другий план, оскільки Близький Схід набагато важливіший для світової економіки. У першу чергу, через ціни на нафту, але не тільки. Але вісь зла чітко визначилася – це Росія, Іран, Північна Корея, які певним чином підтримуються Китаєм. Це добре відомо абсолютно всім країнам, які нас підтримують і готові затягнути паски та шукати альтернативи в енергетичній сфері, оскільки це впливає на їхні економічні можливості. Але, безумовно, ми маємо бути зацікавлені в тому, щоб ця війна Ізраїлю та Сполучених Штатів проти Ірану була успішною.
Наскільки, за вашими спостереженнями, різняться підходи до ведення війни з Іраном у США та Ізраїлю?
Президент США Дональд Трамп заявляв, що у них дещо різні підходи і цілі в цій війні. Для Ізраїлю Іран є екзистенційною небезпекою, оскільки іранці постійно говорять про знищення Ізраїлю. Для Сполучених Штатів це, скоріше, більше питання економіки, оскільки вони хотіли б контролювати потік нафти з Ірану до Китаю і решти світу.
Але, в цілому, у разі, якщо б США та Ізраїль зазнали успіху і іранські уряд та нафта були поставлені під контроль, це було б корисно для всього світу. Вартість нафти упала б суттєво, і це унеможливило б фінансування Росією війни проти України.
«Новий посол Ізраїлю приїде в Україну у серпні»
У листопаді було заявлено про зміну посла Ізраїлю в України – Михайла Бродського на Рої Розенбліта. Але ротація поки так і не відбулася. Дуже схоже на історію з призначенням вас послом в Німеччину – ніби все вже було «на мазі», але ви досі в Ізраїлі. В чому причина такої затримки?
Під час війни ми всі – солдати і нам треба робити користь для нашої країни. Якщо керівництво вважає, що я корисний тут, то буду працювати.
Щодо посла Ізраїлю, то у них свої особливості процедури. Агреман вже отримано, і відомо, що новий посол приїде аж у серпні. Тобто Бродський поступово здає справи.
Нещодавно в Ізраїлі перебував колишній міністр оборони України пан Резніков. Цей візит висвітлювала ізраїльська преса. В нього була якась особлива державна місія чи це був приватна поїздка?
Пан Резніков офіційно є викладачем Воєнно-дипломатичної академії, його запрошував ізраїльський Інститут стратегічних досліджень. Посольство надало йому сприяння, коли він тут перебував під час свого відрядження.
Наскільки мені відомо, проти пана Резнікова немає якихось процесуальних питань. Він не є звинуваченим, жодних підозр не отримував. У нас відбувся круглий стіл з питань україно-ізраїльської безпеки – в ньому брали участь Резніков і дипломат Олександр Чалий (експерший заступник міністра закордонних справ, колишній посол України в Румунії, член української делегації для переговорів з Росією у 2022 році – «Главком»). У Резнікова немає якихось плям на репутації, яйця по 17 гривень я коментувати не хочу, бо було доведено, що в тій ситуації не було його провини. Я вважаю, що він був найкращим «міністром закордонних справ Міністерства оборони». Ми – друзі, були з ним партнерами в юридичній фірмі багато років. Тому я був радий його бачити і, думаю, він щиро працював на користь держави і зробив багато корисного на початку війни.
Ви давно в системі МЗС. Як ви оцінюєте той факт, що президент зараз зустрічається з колишніми очільниками міністерства – Дмитром Кулебою, Павлом Клімкіним з прицілом на залучення їх до своєї команди? Причому ці зустрічі відбуваються без міністра закордонних справ.
У нас дуже вузька лава запасних спеціалістів з міжнародних зв'язків. У цьому сенсі і Клімкін, і Кулеба, і Вадим Пристайко, і Олександр Чалий, якого я згадував, і Володя Єльченко, і Костянтин Грищенко, який досі перебуває під слідством за Харківські угоди, – це люди, досвід яких треба використовувати. Я б радив створити якийсь think tank, який би діяв як незалежний інститут та міг би допомагати президенту виробляти мудрі рішення в зовнішній політиці.
У нас молода країна, в нашому МЗС, коли я там починав працювати в 1992 році, працювало лише 40 людей, включаючи прибиральниць. Тому, думаю, з усіма цими людьми треба не обов’язково погоджуватися, але принаймні до них прислуховуватися.
Нещодавно посольство України в Ізраїлі опинилися в центрі одного доволі гучного, але екзотичного прецеденту. Верховний Суд залишив у силі перше в Україні встановлення фактичних шлюбних відносин між двома чоловіками – першим секретарем посольства Зоряном Кісем та його партнером Тимуром Левчуком. Тепер Левчук теоретично матиме право виїхати за кордон як член родини дипломата. Як ви ставитеся до такої ситуації, яку багато хто сприйняв в штики, навіть не через негативне ставлення до питання ЛГБТ, а як спосіб ухилення від мобілізації?
Я не коментую особисте життя своїх співробітників. Перший секретар посольства – професійний дипломат. Він працює з проукраїнською громадою Ізраїлю, що складається з ізраїльтян, які підтримують Україну, і українців – тих, що постійно проживають в Ізраїлі, та членів їх сімей. Звісно, ця ситуація є юридичним прецедентом, будемо за нею спостерігати, але я прагну бути нейтральним.
Павло Вуєць, «Главком»
Коментарі — 0