Україна зазнала дві знакові втрати. Один за одним одійшли у вічність два артисти

Люди, щось лихе коїться в Україні! Дві знакові втрати одна за одною. Учора ховали Віктора Шпортька - завтра будемо ховати Андрія Кузьменка. Один був із покоління Народних артистів, Майстрів - незаслужено забутих і ще при житті відкинутих ЗМІ в зону небуття. Інший - з покоління шоу-бізу, що називається плоть від плоті його, обласканий телебаченням і возведений в ранг кумира. Вони двоє різні, як Схід і Захід Нашої Землі, як синій і жовтий кольори - розірваного навпіл прапора України. І несуттєво, що я не був палким прихильником Кузьми із суто естетичних міркувань. Але мені зараз так само боляче як і його фанам... Що відбувається з Україною? Про що попереджає нас Господь? Чи не про те, що ми нині плачемо вибірково - над нашими талантами. А тим часом - у війні ЩОДНЯ гинуть ДЕСЯТКИ - чиїхось синів, братів, батьків. І для когось вони також були колегами, побратимами, друзями, кумирами! Ми починаємо ЗВИКАТИ до смертей - саме до тих втрат, коли з життя йдуть повні сил і можливостей чоловіки, яких неможливо замінити! І тому кожна втрата є нестерпною! Люди, щось не те відбувається в нашому королівстві - все наштовхує на роздуми і висновки: заради чого все? Що дорожче - клапоть землі чи люди на ній? І чи можна зробити із покидька українця, навіть віддавши за нього життя?

Думки-думки... Вони не завжди вірні, але, прошу вас - думайте! Про тих, хто був до вас і тих, хто прийде після вас. Ми всі - ланки одного ланцюжка - і дуже погано, коли він рветься! Ми всі, за висловом того ж Скрябіна, клавіші - одні білі, інші чорні. Але ми всі, чуєте, всі потрібні світові в рівній мірі. Бо без нас усіх не буде в цім світі Музики і Гармоніі!

Сумн і гірко, як рветься Струна...