Покоління інформаційного поп-корну

За вікном глибока ніч. А я дивлюсь по каналу ZIK гарне українське кіно Григорія Кохана «Циганка Аза» з чудовим Ігорем Крикуновим в головній ролі. Історія кохання циганського хлопця і українки. Щемлива музика і пісні, українська соковита мова, рідна природа - усе це просто заворожує. Який там в чорта Емір Кустуріца!

Нещасна ми нація - мали і маємо своїх неповторних акторів, режисерів, композиторів, а завжди в затінку московського «брата». А нині - крім мерехтливого Голівуду з його комерційно збоченим кіном не хочемо дивитись нічого! А своє - чудове і неповторне кіно, від якого щемить душа, воно живе, - тільки бачимо його вряди годи, десь після третьої ночі. Тому, що інформаційний простір наш давно належить чужинцям, які милостиво відвели нам наші «культурні резервації» у нічний час, бо вдень всюди їхні чужорідні розважальні шоу, бла-бла політиків та кримінальні новини. І вже котре покоління виростає на цьому поп-корні. Отак і життя минає - ніби вдома, але, по суті, на чужині... 

Бо так не вистачає в ефірі рідного мистецтва!