Путін відводить війська? Радіти нема чому

Відведені війська. Точніше заява про команду Путіна завершити навчання та повернути війська до місць постійної дислокації. Радіти чи почекати?

Давайте почекаємо.

Звичайно, чим менше російських військ вздовж нашого кордону - тим краще. Повернення військ в казарми зменшує вірогідність прямого військового втручання.

Але, по-перше, давайте почекаємо чи зрушать російські війська з місця їх розгортання вздовж українського кордону.

По-друге, це ще далеко не кінець і провокації продовжуватимуться. Наступна провокація з перспективною перетворення на повномасштабний конфлікт - це оголошені на 25 травня навчання російської авіації.

По-третє, війська відводяться, значить завдання їх розгортання виконані.

Тепер питання, а які ж завдання виконала Російська Федерація?

Крим анексовано і ні Україна, ні будь-які інші держави не виявили бажання помірятися за нього з Росією силою. Військовим шляхом змінено кордони в Європі. Ці кордони змінювалися і раніше, але не в обхід чи з наплюванням на усі норми міжнароного права, без будь-якого узаконення чи легітимізації процесу. Тобто, Росія продемонструвала, що прийняті нею рішення виконуються і немає в світі сили, яка здатна її зупинити. Тема наслідків анексії Криму майже безкінечна, але головне, що розміщені вздовж кордону з Україною війська прикривали операцію з відторгнення півострова. Успішну операцію.

Також ці війська слугували прикриттям і, очевидно, базою постачання для терористичних і екстермістських організацій на Сході України. Завдання виконане - екстремізм, тероризм, сепаратизм добряче засіяні і зійшли щонайменше у двох областях України. Можливості швидко вирішити проблему Україна не має. Війська вздовж кордонів для підтримки цієї операції Росії, схоже, більше не потрібні. Далі це робитиметься винятково силами спецслужб.

Тому можна не просто почекати. Можна вже зараз сказати - радіти немає і не буде чому.

Окрім цього, Росія, виконавши власні плани (може і не в повній мірі, але все рівно успішно) переходить до етапу міжнародного врегулювання ситуації. Зі згоди нашої дипломатії тема повернення Криму не була темою міжнародних чоритистронніх переговрів. Була лише стабілізації на Сході. Росія прибирає війська, представляє ситуацію як свій прямий внесок в деескалацію ситуаціх на Сході України. А враховуючи, що інших вимог до неї не було, то виходить далі справа винятково за Україною, яка мало того, що залишилась без Криму, буде ще й винною у нездатності досягти стабілізацію на Сході.

Тепер таку стабілізацію треба буде досягати під тиском не лише Росії, але і Заходу. На що тиснутимуть? Позаблоковість чи нейтральність, початок діалогу "з громадськістю" на Сході, зміни в Конституцію. А у нас, здається, є багато бажаючих цей план реалізувати.