Чому Україна має не поспішати з політичними заявами про авіакатастрофу в Ірані

Ті самі критики Зеленського, які невдоволені ... загалом невдоволені тим,, що президента звати Зеленський, і їм абсолютно все рівно, що і як він робить, вони критикуватимуть його в будь-якому разі, ... вже не пам‘ятають, як розгорталась комунікація у справі про отруєння Скрипалів.

Скільки було жовчі?! І факти спершу були непереконливі, і політичної волі назвати країну-винуватця у керівництва Великобританії ніби довго не вистачало. Але коли докази були зібрані, усе стало на свої місця. Точно не пригадую, коли з‘явились перші заяви керівництва уряду Великобританії - на другий, третій чи четвертий тиждень слідства?

І слідство йшло не закордоном, а на території самого Королівства.

Хоча українським експертам все було ясно з першої секунди.

Але ж канадці і британці слідом за американцями вже заявили, що Боїнг збили ракетою/ракетами іранської ППО?! То що ж нам заважає?

Майже впевнений, що в рамках існуючих особливих відносин і канадці, і британці користувались американськими розвідданими. Ця система обміну інформацією, канали і структури взаємодії розвідок там працюють постійно. Але чи є вони у нас? Звичайно ж, що ні. І природно, що нам займе більше часу отримати ці дані. І ще питання чи нададуть нам американці усе, що можуть розказати і показати канадцям і британцям? Таку довіру потрібно заслужити.

Далі, а що станеться, якщо президент України заявить публічно чи в розмові з іранськими лідерами, що ми отримали американські розвіддані про причетність іранських сил ППО до загибелі нашого літака? Куди іранці порадять переслати далі цю інформацію? І що станеться з групою українських експертів, які вже працюють в Ірані. Чи не заявить Іран: якщо ви вже все знаєте, то і робити вам тут нічого.

Президент України домовився з іранцями про залучення українських фахівців до розслідування катастрофи. Це ніби і так зобов‘язання Ірану, але ми вже здається все вивчили про міжнародне право і особливості його застосування, коли комусь не хочеться. Тому згода президента Ірану на участь українських фахівців в розслідуванні - це трошки краще за зобов‘язання Ірану в рамках будь-якого з додатків до конвенції ІСАО. І отримати цю згоду було завданням президента.

Далі буде багато скрупульозної роботи. Одні фахівці мають в Ірані максимально повно ознайомитися з рештками літака, опитати свідків, вивчити процедури і регламенти іранських авіаційних властей, вивчити «чорні скриньки» і зібрати масу іншої інформації, яка або підтвердить версію з ракетами, або поставить її під сумнів.

Інші фахівці в цей час мають вивчати все, що стосується іранських сил ППО.

Ще інші - отримати і дослідити усе, що мають з цього приводу США, Канада, Великобританія і інші.

І ще дуже багато чого має відбутися, щоб президент України, як країни що постраждала, міг зробити заяву про те, що і як сталось.

І саме тому, що і правові, і моральні зобов‘язання встановити істину лежать саме на Україні, ми не повинні поспішати з політичними заявами про інцидент в Тегерані. Реальне життя - це не фейсбук, де правий той, хто перший вистрілив, написав більше коментарів, чи придумав як дошкульніше образити опонента.

Терпіння і фахова робота.

Час для заяв ще буде.