Чому заява Європарламенту щодо ситуації на Азові з’явилася своєчасно

Фактично через два тижні після рішення РНБОУ з цього ж питання маємо політичну заяву впливової європейської інституції, де даються суголосні оцінки – блокада, агресія, незаконні дії.

Це не санкції, але це засвоєння європейською думкою ситуації, яке колись принесе свої плоди. І якщо в 2014 році від подій в Криму до хоч якихось дій західних союзників минали місяці – зараз процес пришвидшився.

Чому так? Адже українській владі та президенту знадобилися плюс-мінус шість місяців для аналізу ситуації і вироблення рішення на реагування?

А тому що цього разу ми допомагали. Одночасно. І одним (в Києві) і іншим (закордоном).

Ми, в Майдані закордонних справ, не були єдині. Наприклад адмірал Ігор Кабаненко відвідав нас десь рік тому і всіляко заохочував зайнятися Азовом якнайшвидше. Були і інші експерти чи організації, які займались Азовом, намагалися привертати до цього увагу.

Ми почали тоді, коли змогли, бо мали закінчити попередні проекти – аналітичне видання по ситуації в окупованому Криму (єдине свого роду в Україні і в світі) та базу даних порушників морських та повітряних санкцій (єдину свого роду в Україні і в світі).

Але коли ми, а точніше Андрій Клименко з кримською командою, взялися за справу, то дуже швидко створили і достатні бази даних, і систему аргументації, які дозволили привернути увагу до подій на Азові. Можу впевнено сказати, що саме наші дані та система аргументації сьогодні використовуються усіма. І ми горді та раді з цього.

Але окрім інформації була ще купа польової роботи – десятки виступів, зустрічей, поїздок, презентацій, інтерв’ю.

І поки дехто святкує чергову дипломатичну перемогу – важливе рішення Європарламенту – Андрій вже розпочав підготовку до нової глави. Чекайте і читайте, це не остання резолюція, не останнього парламенту.

Далі буде. І санкції теж.