Цікаве і гірке голосування в Раді щодо аудитора НАБУ

Українці безперечно можуть бути не менш професійними, ніж будь-хто інший. Але коли мова заходить про такі резонансні справи, як оцінку антикорупційного бюро, то вірогідність незаангажованості іноземців все ж таки вища.

Хоча українська влада у вигляді фракції НФ за підтримки фракції БПП, і, о чудо! опоблоку намагались внести корективи і в це правило.

Відстоюючи свого кандидата, хтось з народофронтівців апелював до демократії, мовляв, з двох обирати демократичніше.

Наявність альтернативного вибору для демократії нічим не важливіше за дотримання процедур. Тому благом для демократії було би, якби обидва кандидати пройшли однакову процедуру схвалення перед винесенням питання до зали для голосування.

Також для демократії важлива транспарентність - відкритість мотивів прийняття рішення. Тому зовсім недаремними були питання, звідки взялась альтернативна кандидатура до професійних якостей та біографії якої виникає так багато запитань? Без розуміння мотивів тих, хто приймають чи пропонують рішення демократичні процедури стають лише способом маніпуляцій і не більше.

Ну, і назагал парламентська більшість виглядала дуже незрозуміло: заварити черговий скандал, підірвати довіру до себе і власного протеже нетранспарентністю та ігноруванням процедур (що, як на мене, не є обов'язковим, якщо коаліція має більшість), скористатися при голосуванні послугами ніби то політичних опонентів - і не досягнути результату... Це називається обкалятися по самі вуха.

І це вже традиція.

А питання вирішувати потрібно. І тепер уже напевно потрібно вносити до залу щонайменше дві кандидатури. Але однаково достойних і незалежних аудиторів. І достоїнства та незалежність обох або й трьох має бути підтверджена в ході офіційних парламентських/комітетських процедур.