Хто б не переміг в Луганську - він не стане меншим ворогом України

ІМХО те, що ми сьогодні споглядаємо в окупованому обласному центрі Луганщини - це відголоски розборок у москві. Розборок між двома баштами Кремля. Перша башта - це умовний сурков, тобто, цивільні партократи. Друга - силовики-кадебешники. Власне, майже нічого не змінилося з совку. І не дивно, що путін вибудував навіть своє оточення по знайомим з дитинства лекалам.

Найголовніша інтрига в РФ - це коли/чи оголосить про свій похід на чергове президентство путін. Багато хто цього очікує під час чергового спілкування з народцем - тобто, 14 грудня. В будь-якому разі, зараз в рашці - «самое оно» для підкилимного бодання. От і бодаються. В мск - тихо і непублічно, а ось у своєму рукотворному бантустані Лугандонії - за допомогою зброї та БТРів.

Звичайно, в усьому цьому є й елемент війни за контроль над контрабандою та грошима з рашкінського бюджету. Але повторюсь - думаю, що головна причина сьогоднішнього балагану в Луганську лежить поза межами самого Луганську.

Можна бути впевненим тільки в одному. Хто б не переміг у цьому борюканні - він не стане меншим ворогом для України. Для нас було б трохи вигіднішим усунення плотницького, адже саме його підпис стоїть під Мінськими угодами. Тож, це був би ще один крок до їх повної делегітимізації. Але в цілому - ті ж яйця, тільки в профіль. РФ - наш головний ворог, і яка б башта кремля та її дрібні посіпаки не прийшли до влади - нам від того легше не стане.

Нам, натомість, просто варто повболівати за те, щоб ця двіжуха закінчилася якомога більшим бойовиськом з якомога більшою кількістю задвохсочених орків. 

Чим менше їх - тим більше нас (с)