Перемога України знищить російський імперіалізм

Минуло майже дев’ять місяців відтоді, як путінські танки перетнули кордон України. Давно зрозуміло, що вторгнення Путіна в Україну – це класична загарбницька колоніальна війна, яка мала на меті поглинути Україну, заперечуючи її право на існування. Сам дикий акт агресії підтвердив очевидне: модерна Росія не захотіла позбутися імперської ідентичності та вирішила застосовувати військову силу як інструмент зовнішньої політики. Доки російський імперіалізм (нехай в новій подобизні) не зазнає рішучої поразки, він залишатиметься однією з найбільших загроз глобальній безпеці.

Поразка Росії значно досяжніша, ніж багато хто нині уявляє. Деморалізована армія Путіна постійно бачить, що її перемагають й обігрують на полі бою. Росію вже змушено відступити з більш ніж половини території, окупованої з початку вторгнення в лютому. І більшість спостерігачів очікують, що високомотивовані та загартовані в боях воїни України звільнять ще більше території в зимові місяці.

Провал вторгнення Путіна значною мірою пояснюється його імперською зарозумілістю та недооцінкою українського народу. Впродовж усієї своєї політичної кар’єри російський диктатор відмовлявся визнавати Україну окремою та незалежною нацією. Натомість він сприймав українців як «неповноцінних росіян», небезпечно принижуючи силу українського національного духу.

Путін ніколи не визнавав українську суб’єктність і намагався пояснити кожну невдачу Росії в Україні втручанням іноземних гравців. У 2004 році незграбні спроби Путіна сфальсифікувати президентські вибори в Україні та привести до влади проросійського кандидата прямо привели до Помаранчевої революції. Не вагаючись, Путін звинуватив Захід, що саме той організував великий український демократичний протест. Через десять років, коли мільйони українців знову вийшли на вулиці, захищаючи свій європейський вибір, Путін повторив свій попередній прорахунок і знову звинуватив в організації протесту Захід.

Найбільшою катастрофою Путіна стало його рішення розпочати повномасштабне вторгнення в Україну в лютому 2022 року. Схоже, він щиро повірив у свою пропаганду і вирішив, що російську армію зустрічатимуть як «визволителів». Як наслідок, Путін опинився у стані війни з сорокамільйонною українською нацією, яка вважає Росію своїм смертельним ворогом.

Ескалація конфлікту не менш катастрофічно вплинула на міжнародний статус Росії: самого Путіна тепер повсюдно вважають парією, і навіть такі колись дружні країни, як Китай та Індія, прагнуть дистанціюватися від Кремля.

Попри те, що війна ще триває, навіть найзапекліші російські імперіалісти розуміють, що вторгнення в Україну вже ніколи не досягне початкових планів, які мали на меті знищити українську державність та змусити українців прийняти нав’язану російську ідентичність. Відступ за відступом, загарбники змиряються з раніше немислимою думкою, що, очевидно, Росія вже програла війну.

Це усвідомлення викликає паніку в Москві. Режим та його шовіністичні яструби усвідомлюють, що програш війни в Україні стане екзистенційною поразкою, яка призведе до краху російського імперіалізму. Їхня реакція, відтак, звелася до ядерного шантажу та страхітливих погроз, що підвищують загальний градус риторики Кремля аж до «священної війни з сатаністами». Посилення російських авіаударів по цивільних українських об’єктах – це ще один доказ безсилої люті Москви та її розпач через невдачі на полі бою.

Західні лідери повинні ігнорувати погрози Росії та залишатися непохитними у підтримці України. Кремль відчайдушно намагається добитися «передишки»,  щоб переозброїтися і перегрупувати свою побиту армію. З точки зору міжнародної безпеки, треба провалити ці маневри. Зараз у Заходу є рідкісна можливість завдати рішучого удару російському імперіалізму. Якщо проґавити цей момент, ціна протидії Кремлю зросте.

Поразка російського імперіалізму, натомість, принесе чимало позитивних наслідків, відчутних далеко за межами України. Найбільш швидким ефектом стане економічний підйом, адже негативний вплив війни на світову економіку буде усунуто.

Поразка Росії відкриє шлях для реформи механізмів міжнародної безпеки, включно з утвердженням нових підходів у справі запобігання міжнародній агресії, геноциду та злочинам проти людяності. Реформа Ради Безпеки Організації Об’єднаних Націй і реформа права вето постійних членів буде одним із перших питань порядку денного. Винятково важливого значення набуде завдання пошуку нових підходів безпеки в Євразії, й в цих процесах ключову роль відіграватимуть НАТО та ЄС.

Крах російського імперіалізму посилить світову демократію і завдасть могутнього удару по силам автократії. Насамперед це стримає інші авторитарні режими від нав’язування своєї волі меншим сусідам, а також додасть впевненості багатьом державам йти демократичним шляхом, оскільки вони зможуть розраховувати на підтримку демократичного світу.

Поразка в Україні майже напевно викличе підйом прагнення до незалежності серед багатьох не-російських народів у складі нинішньої Російської Федерації. Виникне чимало безпекових викликів, схожих з тими, які постали після розпаду СРСР. Та оскільки невдачі в Україні виявляють військову слабкість Москви, розпад Росії на низку менших національних держав вже не виглядає поза межами можливого. Міжнародне співтовариство має розпочати готуватися до такого розвитку подій вже зараз.

Інші країни «пострадянського» периметру Росії також зможуть відкинути орієнтацію на Кремль. Особливе значення в цьому процесі матиме Білорусь, яка перебуває під неоголошеною окупацією Росії. Звільнення Білорусі дасть можливість встановити міцний та географічно цілісний кордону вздовж східного флангу Європи.

Вторгнення Володимира Путіна в Україну широко вважається найбільшою загрозою системі глобальної безпеки з часів завершення холодної війни. Російський диктатор прагне переписати правила і повернути міжнародну спільноту до часів відкритих імперських загарбань. Якщо йому це вдасться, весь світ увійде в загрозливу нову добу конфліктів і конфронтації, позначену ескалацією мілітаризму та закритими кордонами.

На щастя, є альтернатива. Україна вже зруйнувала головний імперський міф про військову непереможність Росії і продемонструвала, що вона більш ніж здатна розгромити сили Путіна на полі бою. Якщо Захід збереже свою підтримку та забезпечить Київ необхідними для цього засобами, є всі підстави вважати, що Україна може рішуче перемогти Росію.

Це буде історична перемога для самої України. Водночас, це стане надзвичайно важливою перемогою для широкого міжнародного співтовариства.

Розгром в Україні покінчить з російською імперською ідеологією, проклавши шлях до тривалого миру в Європі. Це допоможе забезпечити рівність принципів і правил, за яких менші за розміром держави можуть вільно визначати свою долю і не повинні остерігатися географічно більших сусідів. Ці цілі цілком досяжні. Потрібна лише непохитна підтримка України.