Про цензуру під час війни

У серпні 1942 року американська авторка популярної журналістської колонки, як би зараз визначили, як суперпопулярна блогерка, з мільйонами підписників, повідомила своїх читачів: «Я отримала дуже суворого листа щодо ремарок про погоду в моїх текстах, і віднині я не буду розповідати вам, чи був дощ, а чи світило сонце там, де мені довелося побувати».

Лист, про який ішла мова, був надісланий Управлінням цензури. Суворе зауваження стосувалося порушення одного із запроваджених управлінням правил: не повідомляти про те, яка погода була в певному місці в певний час (бо цією інформацією могла скористатися авіація та підводні човни ворога). А журналісткою, яка слухняно погодилася виконувати цю вимогу, була… дружина президента США Елеонор Рузвельт.

Колонку під назвою «Мій день» Елеонора Рузвельт почала вести ще в тридцяті роки минулого століття, і робила це протягом 27 років шість днів на тиждень. Тож навряд чи хтось насмілився б вказувати їй, як і про що їй слід писати. Однак війна запровадила нові правила, під дію яких потрапили всі – від репортера-початківця до першої леді США. І те, що дружина президента отримала від Управління цензури листа із зауваженням, показово демонструє, наскільки потужною і всеохопною була робота цієї державної установи.

При цьому, у США президент Рузвельт сформулював два принципи роботи ЗМІ в умовах війни:

1. американці мають право отримувати від журналістів точні й правдиві повідомлення про війну;
2. публікації не повинні допомагати ворогові.

Цензура досягла такого рівня самоорганізації, коли всі журналісти, ознайомлені з нормами цензурного кодексу, безпомилково і охоче виконували його вимоги. Єдиним «каральним інструментом», який Управління цензури могло застосовувати, це публікація імен журналістів, які перетнули межу дозволеного. На відміну, від СРСР та Німеччини, де діяла жорстка військова цензура і кожен випуск газети проходив пильний контролю цензора, американці пішли по шляху журналістської самоцензури, взявши на себе відповідальне відношення до інформації.

Щось подібне склалося і в Україні, коли влада просить журналістів не писати про конкретні військові моменти, які можуть бути корисні ворогу, а журналісти, в основній своїй масі, свідомо цього дотримуються.

Гірше з інформацією про внутрішнє життя, економіку, побут. У четвер з'явилася новина про різкий, на 26% ріст ціни на картоплю.

Інформація здивувала, так як журналісти часто просять мене коментувати ціни на продукти харчування, я ретельно відслідковую ситуацію з цінами на основні продукти.

Картопля точно не здорожчала. Більше того, вирахувати відсотки змін ціни по Україні неможливо, так як ціна різниться, в залежності від регіону – Волинь та Полісся продають від трьох до восьми грн, а на Півдні від 20-25 грн. Навіть у Києві, є вже три місяці постійна ціна 6.80 в Метро, від 10 до 20 гривень залежно від району міста.

Тобто говорити про відсоток по країні, з економічної точки, абсурдно.

Почав розбиратися, хто ж закинув таку інформацію, як будь-яку негативну, тут же інші сайти, в погоні за накруткою відвідування почали ширити, і що неприємно здивувало, то навіть такий авторитетний інтернет портал Укрнет також розмістив, без посилання на першоджерело, без авторства журналіста. Дурна новина пішла гуляти просторами інтернету.

Що виявилося: автором новини є одна з платформ, хотів навести її назву, але потім подумав, що зроблю зайву рекламу, агробізнесу, як вони себе позиціонують.

Платформа маловідома, ніхто з опитаних мною авторитетних аналітиків агро ринку про неї нічого не чув.

Єдиний відкритий реєстр де можна навести довідки про юридичні особи «YouControl», повідомив що це торгово-інформаційна платформа без юридичної особи.

Серед її засновників маловідома аграрна громадська спілка і мила дівчина модельної зовнішності з багатою трудовою біографією.

Публікації, які є на сайті мають цікавий, тонкий пропагандиський сформований наратив, в нас все добре сьогодні ціни невеликі, але завтра буде гірше – ціни виростуть. Досить-таки тонко впроваджується думка про неминуче погіршення рівня життя, проблеми з продуктами харчування.

Неприємне те, що такі публікації ідеально готовий матеріал для російської пропаганди, особливо зараз коли успіхи ЗСУ на фронті викликають депресію серед населення Росії. Їм вкрай необхідні новини, що «оні наступают, но ім жрать нечего», що все так погано в тилу. Тим більше що ціни на продукти в Росії значно виросли, в тому числі і на картоплю. І тут наші горе – експерти дають готовий пропагандистський матеріал.

Виникає запитання – російський пропагандистський фсбешний проект чи бажання розкрутити навіть в такій ситуації, навіть такою ціною свій бізнес?

Хочеться вірити що це другий варіант, що молоді люди до кінця не розуміють наслідки своєї публікації. Хоча, враховуючи те загострення, яке прогнозують на ідеологічну фронті, цілком може бути і перший, особливо коли найближчим часом в російських пропагандистів буде активна розкручуватися ця тема.

Але окреме запитання до інших видань, вони що не розуміють наслідки такої публікації? Їм хіба потрібно гнатися за кількістю переглядів? Де ж їх відповідальність? Вони ж мають розуміти, що таким публікаціями не тільки дають прекрасний матеріал ворожій пропаганді, а й порушують ту неформальну домовленість між владою та бізнесом про відповідальне відношення до інформації.

Якраз такі публікації будуть провокувати владу на введення формальної жорсткої військової цензури, яка може суттєво обмежити свободу слова в Україні. А потім ці журналісти, будуть писати петиції і закликати громадськість їх підтримати.

Слово – друга за своєю силою зброя на війні. Давайте використовувати обережно і за призначенням.