Cтоліття Гончара. Як треба любити наших світочів

Все було блискуче - і відкриття музею, і вступне слово ректора академіка Леоніда Губерського (перед засіданням підійшов, привітались, сказав -давно не бачились), слово Валентини Данилівни, виступи Юрія Мушкетика, Сергія Комісаренка, Любові Голоти, Миколи Степаненка, Станіслава Довгого.

Мудрий і дотепний Мушкетик розвеселив усіх, сказавши, що від нього у його 89 літ чекають, що він скаже щось мудре. А де ж я вам візьму те мудре, видав він далі, якщо мною весь вік керували і керують дурні? Переповнений зал реготав. А я згадував 50-літній ювілей Гончара і кинутий у напружений «Собором» зал консерваторії поклик ювіляра «Червоних коней мистецтва не запрягти в хомути брехні і неволі».

Відверто всіх розчарував міністр культури Нищук. Сіро, казенно, байдуже - одне слово, неЛуначарський. Обличчя неінтелекту влади. Піввіку тому Гончар побачив і нинішню лободу, і ювілей висвітлив і цю грань.

А загалом моя альма матер дала знати всім, як треба любити світочів України