Натисніть «Подобається», щоб читати
    Glavcom.ua в Facebook

    Я вже читаю Glavcom в Facebook

    Як жила українська глибинка у тоталітарні часи

    • Іван Бокий

      Політик. Народний депутат України VII-V скликань

    • Розсилка
    Як жила українська глибинка у тоталітарні часи

    Одна з моїх френдок дивувалася, як у тоталітарні часи могли з'являтися такі шедеври, як пісні Олександра Білаша.

    Могли! Ціла класика у слові, музиці, живописі з'явилася саме тоді. Чому? Та тому, що крім репресій і ізмів тоді були й великі зрушення, перемоґи й осягнення. Як в усі часи - був народ.

    Провінція жила активним духовним життям. Той же заштатний Градизьк мав ще в двадцяті роки самодіяльний театр і ціле гроно талановитих музик. У тому театрі починав гру народний артист України Андрій Верменич. Білашу передав музичний дар материнський рід Тонкошкурів.

    Я в Градизьку закінчив середню школу і став працювати в райгазеті. На рубежі 50 - 60-х років у нас щороку ставив вистави театр імені Франка з участю Наталі Ужвій, Дмитра Мілютенка, Євгена Пономаренка, Юлії Ткаченко та інших майстрів. По кілька днів збирала повну залу капела «Думка», а її диригент Олександр Назарович Сорока, світла йому пам'ять, розповідав мені про нюанси акапельного співу і про долю довоєнного керівника капели Нестора Городовенка. Ну, а полтавський театр імені Гоголя в Градизьку був як свій. Ну і таки своя самодіяльна трупа під орудою фронтовика Володимира Компанійця і з участю «прими» Тетяни Андріївни Добровольської (тітки знаменитої скульпторки Галини Кальченко) свої вистави дарувала щомісяця.



    В районі гостювали Андрій Головко, Іван Вирган, Павло Усенко, Лариса Волошина та інші майстри слова. Звісно, приїжджали брати Майбороди з Андрієм Малишком і гуртом співаків. Часи були, так, тоталітарні, але не марні, народ жив і творив, ростив хліб і таланти, і влада цей ріст підтримувала, не всі ж у ній були кагебісти і сталіністи. Райком у Градизьку часів моєї юності очолював інтелектуал і знавець культури, переконаний антисталініст Дмитро Несторович Білоконь.

    Ось так, друзі, й зростали в провінції таланти, творилися шедеври - народ у всі часи незнищенний, які б голодомори і тарифомори не насилали на нього владні гамадрили

    Джерело: блог Івана Бокого

    Думки авторів рубрики «Думки вголос» не завжди збігаються з позицією редакції «Главкома»
    Коментарі ()
    1000 символів залишилось
    ПОПУЛЯРНІ АВТОРИ
    Денис Казанський
    Денис Казанський

    Журналіст

    Кирило Сазонов
    Кирило Сазонов

    Політичний оглядач

    Сергій Фурса
    Сергій Фурса

    Спеціаліст відділу продажів боргових цінних паперів Dragon Capital

    Павло Казарін
    Павло Казарін

    Журналіст

    НАЙПОПУЛЯРНІШЕ