Скасування депутатського імунітету. Погляд конституціоналіста

Останнім часом знову активізувалось обговорення питання щодо скасування депутатської недоторканності. Всім відомо, що ідея позбавлення депутатів імунітету не є новою та доволі часто активно спекулюється різними політичними силами у зв’язку із наближенням чергових виборчих кампаній. Сьогодні Верховна рада вирішила продовжити доопрацювання президентського законопроекту № 7203 про скасування депутатської недоторканності. Доопрацювання буде тривати до кінця листопада.

Разом з тим, у червні цього року, Конституційний Суд визнав президентський законопроект (№7203) та аналогічний до нього депутатський законопроект (№6773) (про скасування недоторканності народних депутатів) таким, що відповідає вимогам Конституції України. Відмінність між ними полягає лише в тому, що відповідно до законопроекту № 7203, зміни до Конституції мають вступити в силу з 1 січня 2020 року. Повне скасування депутатської недоторканності, в умовах слабкої демократії, суспільно-політичної нестабільності та високого рівня корупції неминуче призведе до неможливості безперешкодного та ефективного здійснення депутатами своїх повноважень. Більш того, Венеціанська комісія наголошувала, що в політичній системі з вразливою демократією, такій, як українська, повне скасування недоторканності може бути небезпечним для функціонування та автономії парламенту. На жаль, скасування депутатського імунітету в умовах правової та політичної системи сьогодення може призвести до узурпації влади виконавчою гілкою.

Дійсно, той обсяг депутатської недоторканності, який окреслений в статті 80 Конституції України не є оптимальним, та, беззаперечно, потребує перегляду. «Народні депутати України не можуть бути без згоди Верховної Ради України притягнені до кримінальної відповідальності, затримані чи заарештовані», - саме так прописана стаття 80 в Конституції. Однак, народні обранці значно розширили обсяг депутатської недоторканності в статті 482 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України). Наприклад, щоб законно провести негласні слідчі розшукові дії щодо народного депутата, необхідно звертатись до Верховної Ради України вже із зібраними доказами, отримувати згоду і лише після цього звертатись до суду. Тож, в першу чергу, необхідно привести у відповідність до Конституції положення КПК України.

Оптимальним варіантом вирішення цієї проблеми видається дійсно обмеження депутатського імунітету. Це можна реалізувати декількома шляхами. Перш за все, європейські стандарти передбачають, що, імунітет має бути забезпечений. В той самий час, він може не поширюватись або на певні категорії злочинів або ж можуть бути встановлені певні обмеження за часом вчинення злочину, як до прикладу у Франції. Більш того, може бути передбачений і інший варіант обмеження депутатської недоторканності, який полягає у запровадженні нової формули статті 80 Конституції України: «народні депутати не можуть бути без згоди Верховної Ради України затримані чи заарештовані до винесення обвинувального вироку судом». Таке формулювання покликано унеможливити узурпацію влади, а відтак забезпечити демократичний розвиток держави та сприяти реалізації системи стримування і противаг. Окрім того, за наявності нової редакції статті 80 та приведення КПК у відповідність до Конституції, правоохоронні органи зможуть простіше розслідувати кримінальні провадження щодо депутатів.

Безумовно, необхідно вносити зміни до інституту депутатського імунітету в Україні, оскільки в тому вигляді, в якому він існує на сьогодні, він викликає у суспільства лише недовіру та певну упередженість до народних депутатів. Однак, не варто вдаватись до крайнощів щодо скасування недоторканності. Необхідно враховувати, що депутатський імунітет не є особистим привілеєм, а має публічно-правовий характер, який має убезпечувати народного депутата від незаконного втручання в його діяльність. Тому, по суті, обмеження депутатської недоторканності може бути певною золотою серединою у відновленні довіри суспільства до народних обранців.