Демілітаризація Широкиного. Чому не слід гратися у красиві слова

Окремі акценти:

1. Верховний Главком військ НАТО в Європі, виступаючи 30 квітня 2015 року в Сенаті США, ведучи розмову про ситуацію на Донбасі сказав: "Сьогодні ситуація є нестабільною і крихкою. Російські війська використовували можливості, надані нещодавнім затишшям, для відновлення позицій, захищаючи свої завоювання. Багато їх дій узгоджуються з підготовкою до нового наступу".

2. Експерти говорять про нестабільну ситуацію поблизу Маріуполя та небезпеку «пробивання коридору по суходолу на Крим» (хто ще про це не знає?).

3. Широкине – крайній населений пункт перед Маріуполем на відстані близько 23 км. З військової точки зору демілітаризація Широкиного має значний ризик передачі (дарування) оперативної ініціативи противнику. Чому? Тому, що у разі захоплення Широкиного відкривається вихід на оперативний простір до Маріуполя і далі на Крим.

4. Рубежі оборони Маріуполя протягом значного часу готувалися з урахуванням зайняття і утримання нашими військами опорних пунктів біля Широкиного. Тобто, тепер треба перебудовувати оборону – будемо міняти коней на переправі? З якою такою великою метою?

5. "Цікаво" слухати представників ОБСЕ, що демобілізація потрібна для моніторингу режиму припинення вогню – а хто заважає ОБСЕ переконати противника дотримуватися режиму припинення вогню і цим забезпечити роботу моніторингової місії і не лише в Широкиному? А чому б для моніторингу не використовувати технічні засоби, наприклад, безпілотники або космічні знімки? Такі можливості у ОБСЄ є.

Завжди у вирішенні проблем доцільно виходити від ризиків. Чи є механізми гарантованого уникнення ризику, щоб інша сторона не займе Широкине? Хтось їх створив ці механізми? Чи вони виникли самі по собі? Чи моніторингова місія та камери відеоспостереження зупинять противника? Взагалі, як після прийняття рішення про демобілізацію Широкиного співвідносяться ризики від невиконання місією ОБСЕ своїх обов’язків та ризики щодо відкриття плацдарму для атаки на Маріуполь? Якщо нема відповідей на цей далеко не виключний перелік запитань, тоді не слід гратися у красиві слова, демілітаризацію і т.п. Слід шукати іншы форми і способи, в тому числі стримування та випередження. Це війна і не можна розраховувати на джентльменські «угоди». Не все, що гарно виглядає у політичній площині, виявляється прийнятним у практичній.

До речі, демілітаризація у міжнародному праві означає ліквідацію військових укріплень і споруд на певній території, а також заборона тримати на цій території збройні сили на підставі договору між зацікавленими державами. Є міждержавний договір? Чи будемо просто закапувати окопи, бо хтось це сказав? Думаю, що суспільству буде цікаво знати, хто конкретно прийняв таке рішення і які конкретно аргументи при цьому розглядалися.