Пам'яті Євгена Марчука

Важко писати в цей сумний день для усіх, хто знав Євгена Кириловича… Кілька днів тому спілкувалися в месенджері, Євген Кирилович цікавився і обмінювався думками щодо останніх новин в оборонному секторі, був оптимістичним…Не хочеться вірити, що таке сталося…

В Україні не було і нема державної Постаті такого масштабу – в різні часи очільника Уряду, Служби безпеки України та Міноборони, керівника Міжнародного секретаріату з безпеки та цивільної співпраці між Україною та НАТО, уповноваженого представника України у Тристоронній контактній групі, народного депутата і генерала Армії України, водночас, дуже відкритої і простої у спілкуванні людини, яка завжди глибоко професійно і в той же час безкорисливо діяла, турбувалася і переживала за судьбу нашої держави і її громадян. На його долю випали випробування не простих часів, в яких він завжди демонстрував мужність, гідність і честь.

Він усім серцем любив Україну. На різних посадах і майданчиках всередині нашої держави та поза її межами Євген Кирилович гідно і професійно відстоював її інтереси і ніколи не ставив особисте вище державного – ця особливість характеру відрізняє його від багатьох інших політиків. На превеликій жаль, цю і багато інших його державницьких рис, таких як системність, масштабність і відкритість до іновацій, нація не розгляділа у 1999-му…

Він завжди дбав про розвиток Збройних Сил України і, зокрема, її Військово-Морських Сил. Знаю про це з особистого досвіду, як людина, що отримала від Євгена Кириловича погони контр-адмірала – перше вище офіцерське військово-морське звання.

Величезне везіння мати такого Вчителя. Школа Марчука – це школа державної і життєвої мудрості. Його поради, небагатослівні, завжди професійно ємкі і змістовні, але з акцентуванням на вкрай важливих деталях – він завжди помічав важливе…

Він був і залишиться Лідером і Державником з великої літери, в той же час людиною, яка ніколи не переступав крізь моральні бар’єри. «Як би це зробив і що порадив би Євген Кирилович?» – відверта відповідь на це внутрішнє запитання завжди дозволяє тримати правильний курс в тій чи іншій не простій ситуації. І нам усім треба ще багато зробити, щоб відповідати словам: я особисто знав, дружив і вчився у Євгена Кириловича…

Не хочеться писати в минулому часі…

Непоправима втрата світового масштабу…

Щирі співчуття Ларисі Олексіївні…

Царство небесне, Вчитель і Наставник, Ви назавжди в моєму серці і душі…

Читайте також: