Африка Україні не допоможе. Не варто шукати собі союзників, де їх немає

Твердження президента України Зеленського під час онлайн-зустрічі з африканськими журналістами, що якщо російський диктатор Путін переможе у війні проти України – це буде початок Третьої світової війни, правильне, але сформульоване воно дещо дивно. Не може президент країни, яка веде одну з найжорстокіших і найкривавіших війн за всю світову історію, отак на увесь світ заявляти, якщо Україна програє. Тобто публічно ставити під питання можливість виграти війну в той час, коли український народ прикладає надзусилля для того, щоб виграти війну за незалежність у московських ворогів Української держави.

В цьому сенсі, інформаційному підрозділу, який готує виступи Зеленського і тези до них, можна закинути те, що вони не розуміють, або легковажно ставляться до того, що кожне слово президента країни, яка веде війну буде препаруватися в російських та інших ЗМІ. І кремлівські пропагандисти можуть вчепитися в цю тезу, мовляв, Зеленський готується до програшу і сам публічно про це заявляє. Все це можна було сказати дещо інакше, дещо іншими словами. На кшталт, «світ не може дати виграти Росії, оскільки б це призвело до Третьої світової війни і зміни існуючого світового порядку».

Африканський постколоніальний континент важливий для України в тому сенсі, що в ООН вони можуть віддати масово свої голоси за те чи інше рішення ґрунтуючись на минулих образах до європейців. Москва дуже вправно грає на цих протиріччях з державами, котрі ще в минулому столітті тримали Африку під своїм контролем. Користуючись цим Путін намагається вербувати в Африці своїх союзників.

Таким чином, намагатися грати на Африканському континенті, чи наївно пробувати апелювати до китайського лідера Сі Цзіньпіна видається марною справою.

В України є стійкі союзники в особі Сполучених Штатів і європейських держав. На них необхідно покладатися і розраховувати. Все інше лише марна втрата часу і зусиль.

Якщо продовжувати подібну практику, то ще можна спробувати поговорити з Мадуро, президенто-диктатором Венесуели. Що, звісно, не може дати жодного позитивного результату. Але негативно сприйматися в очах наших союзників у Вашингтоні.

Миру неможливо досягти пробуючи урезонити тих, хто орієнтується на Москву. На них це подіти не вийде. Проте спроби шукати для себе партнерів там де їх немає і бути не може, лише погіршують позицію офіційного Києва. Оскільки неможливо, як відомо, усидіти відразу на двох стільцях.