Епоха суперконкуренції: Китай та Росія проти США

Так міністр оборони США генерал Джеймс Меттіс ставить протидію Китаю і Росії в центр військової стратегії. Визначаючи основні загрози для свободи у сучасному світі, не можна не погодитися з висновками Пентагону.

Нещодавно опублікована стратегія оборони пояснює саме чому. Адже ті, хто детально ознайомляться з політичною ситуацією в світі, знають, що Росія і Китай, з їхніми авторитарними моделями урядування, представляють найбільший виклик міжнародному  порядку.

Москва і Пекін порушують правила, завдяки дотриманню яких, після закінчення Другої світової війни, досить тривалий час вдавалося уникати глобальних конфліктів і геополітичних катастроф.

Така ситуація кидає виклики вільному західному світу, який змушений шукати, розробляти і приймати нові стратегії утримання паритету, стримування і, наскільки це можливо, підтримування миру з цими авторитарними антагоністами, які прагнуть реалізовувати свої ревізіоністські глобальні програми.

Та якщо раніше Заходу вдавалося утримувати ситуацію, демонструючи свою готовність до миру, то за ситуації, котра складається в світі, він вимушений буде показувати і готовність до війни.

Нині перед Сполученими Штатами стоїть складна дилема, віднайти шляхи для збереження своєї гегемонії на міжнародній арені, що довгі десятиліття було основою світового порядку, або ж погодитися з її втратою і добровільно піти по шляху Британської імперії.

І коли Російська Федерація економічно не спроможна на глобальне панування, і тому намагається повернути собі статус наддержави показуючи свою військову «силу» в Україні та Сирії, то Китай дотримується концепції мирної експансії, вважаючи що масово продаючи свою продукцію по всьому світу, він рано чи пізно отримає для себе бажане лідерство.

Збільшення загрози полягає в тому, що якщо терористичні акти здатні лише тимчасово спричинити порушення стабільної ситуації в суспільстві, як це сталося в США 11 вересня 2001 року, то виклики від таких потужних супротивників, як Росія і Китай можуть призвести до набагато гіршого пошкодження або навіть знищення американської цивілізації. Тому вони справедливо заслуговують на головну увагу з боку Вашингтону.

Америка не може дозволити собі втрату м’якої сили і ігнорувати стратегічні загрози, які неможливо буде компенсувати тільки збільшуючи оборонні витрати.

Китай будує потужні оборонні можливості, які за потреби буде легко переформувати і в наступальні можливості. А коли Пекін матиме таку змогу, то він не відмовиться від ідеї переформатування світового порядку на мультиполярний світ.

Але там і в Москві не хочуть усвідомити того, що всі переваги Америки над іншими великими державами залишаються без змін. Територія США відносно ізольована і омивається двома океанами, а сусіди не агресивні і налаштовані позитивно до американців.

Інакше кажучи, США убезпеченні від реальної загрози, що на їх територію сухопутним шляхом можуть вторгнутися ворожі армії. Їхня валюта і надалі залишається найбільш бажаною для функціонування по всьому світу, а найбільш творчі люди і компанії на планеті справедливо вбачають США найкращим місцем, де вони можуть повністю розкрити свій потенціал.

Не говорячи вже про те, що Америка є локомотивом НАТО – оборонної міжнародної Організації Північноатлантичного договору, який допомагає їй утримувати на своїй орбіті надійних країн-союзників.

Однак суттєвою проблемою безпеки сьогодні є, як забезпечити демократичні цінності. Оскільки, як вчить історія, існує багато способів експериментувати з демократією.

А після закінчення Холодної війни розслабленому Заходу було нав’язано протилежний – наївний менталітет, котрий набув значного впливу в усіх демократичних країнах.

На кшталт того, що демократія нікуди не подінеться, оскільки вона ледве не автоматично утримується там, де суспільства і нації стають економічно успішними.

Чим поспішили скористатися путінська газово-нафтова Росія і сіцзіньпінський Китай, які зіграли на наївному сприйнятті геополітичної реальності багатьох західних людей, що агресивні напади і виклична поведінка на геополітичній арені – це ніщо у  порівнянні з перевагою можливості отримання нижчої вартості енергоносіїв або споживчих товарів.

Ресурсна економіка Путіна і торгівельна економіка Сі Цзіньпіна утворюють свої системи реалізації нового світу – російського «онлайн-агітпропу» та китайського «соціального кредиту» – досить дієво і ефективно. Тому, щоб протидіяти їхній експансії по всьому світу, необхідно знаходити нові результативні підходи.

Сполучені Штати не втрачають свою перевагу, а формування нового світового порядку не може відбуватися на російських чи китайських принципах. В довгостроковій перспективі США стикаються з епохою суперконкуренції. За якої Росія і Китай стають реальною загрозою для Америки в Холодній війні – 2.

Тому, швидше за все, США шукатимуть нових довгострокових альянсів і розроблятимуть глобальний військовий проект, реалізація якого потребуватиме різкого збільшення військового бюджету.

Хоча при цьому необхідно враховувати той фактор, що в Сполучених Штатах, як відкритій демократичній країні, система захисту демократії є більш вразливою для шпигунства. А знешкодження зусиль своїх ворогів завжди буде важчим, ніж в державах, де правлять закриті і диктаторські режими.

Рішення цієї проблеми можна шукати стаючи менш відкритими або просуваючи посилення демократії і відкритості у всьому світі. Який саме шлях вибере Америка тепер залежатиме від її президента Дональда Трампа.