Путін починає нову війну

Єменське інформаційне агентство SABA, яке з 2015 року контрольоване хуситами, що офіційно називаються рухом «Ансар Аллах», розповсюдило послання глави Вищої політради повстанців Махді аль-Машата, в якому він звертається до Російської Федерації та особисто Володимира Путіна, щоб той, «використовуючи свій міжнародний вплив, зіграв роль у припиненні агресії проти Ємену з боку «аравійського альянсу», в основному Саудівської Аравії і ОАЕ», повідомляє російська служба Радіо Свобода.

Знаючи, як поводиться Москва у подібних «миротворчих випадках», не можна виключати, що Кремль вже близький до того, щоб прийняти рішення вступити у нову війну. Але для Путіна важливо, щоб його перед цим попросили. А вже після цього він почне погоджуватись.

Схоже на те, що світ знову опинився перед загрозою чергової агресії Росії. Але чи готовий Путін відкрити «другий близькосхідний фронт» в Ємені? І де він знайде кошти для фінансування наступної російської авантюри?

Хоча тут приховані резерви для путінського режиму таки є. Для можливості фінансування чергової війни Росії можна легко указом підняти пенсійний вік в Російській Федерації ще на 10 років – до 75.

І тоді пенсії просто нікому буде виплачувати. Але зате скільки на цьому можна заощадити на потреби військового бюджету Росії.

Реальність є такою, що для Путіна Ємен має свою особливу цінність. Оскільки біля берегів цієї країни пролягає транзитний коридор морської безпеки з Аденського проливу в Червоне море, що є завершальним шляхом переходу до Суецького каналу, а по суші вона оточена Саудівською Аравією і Оманом. Тому Російська Федерація готова там підігрівати будь-які конфлікти.

Сподіваючись на те, що в додаток до російської бази у сирійському Тартусі, в результаті зможе отримати ще одну військово-морську базу в Адені, котру, за певних обставин, можна буде використовувати для контролю над Суецьким каналом.

Адже завдяки Аденській затоці Ємен є своєрідною нафтовою брамою для Європи. Танкери проходять вздовж його узбережжя через затоку, Суецький канал і далі до Європи.

Але при цьому вони ще мають пройти через південні ворота до Червоного моря — Баб-ель-Мандебську протоку, одну з найважливіших за своїм геополітичним значенням для світової торгівлі, бо вона з’єднує Азію і Африку, Червоне море з Аденською затокою і Аравійським морем.

Через неї з Перської затоки до Європи, Азії, США і в зворотному напрямку проходять тисячі нафтових танкерів та інші вантажі. Вважається, що Баб-ель-Мандебська протока за своєю стратегічною важливістю посідає третє місце в світі після Ормузької і Малаккської проток.

13% від світового виробництва нафти, або близько 4 млн т на добу, проходять через протоку в бік Суецького каналу, а звідти — до інших частин світу. А ще — щорічно понад 21 тис. вантажних суден.

Зрозуміло, що погіршення безпекової ситуації, наростання військового протистояння в регіоні несе загрози глобальному ринку торгівлі, бо через загострення можуть бути порушені морські перевезення.

Тому, якщо в Москві приймуть остаточне рішення ввести на територію Ємену своїх «миротворців» і «добровольців», то це здатне заблокувати безперешкодний прохід суден через Аденську затоку.

І таким чином у Кремля з’явиться ще одна можливість почати черговий геополітичний торг з Сполученими Штатами і Європейським союзом з приводу необхідності стабілізації ситуації в Ємені. Якої, звісно, можна буде досягти тільки тоді, коли виконати всі вимоги Москви.

Що це є абсолютно реальною загрозою для міжнародного порядку свідчить те, що в часи СРСР Москва спромоглася успішно створити свій єменський відповідник «ДНР / ЛНР», який називався Народна Демократична Республіка Ємен (НДРЄ). Зі столицею у місцевому Донецьку – Адені.

І НДРЄ почала із захопленням будувати свій соціалізм «з арабським обличчям». Що, як і всі подібні проекти Москви, закінчилося повним крахом.

Хоча єдиним позитивом у всьому цьому є те, що центральний єменський уряд спромігся ліквідувати Народну Демократичну Республіку Ємен «хорватським методом».

І якщо Путін дійсно наважиться ввести свої війська до Ємену, то тут його радники мали б пам’ятати, що в Ємені відбувається проксі-війна Саудівської Аравії з Іраном.

Тому їм варто враховувати той факт, що, крім геополітичної боротьби за переважаючий вплив у близькосхідному регіоні, тут паралельно виникла конкуренція між Ер-Ріядом і Тегераном за те, щоб бути нацією-лідером Умми — сукупності всіх мусульман як релігійної громади.

Ця проксі-війна стала не лише війною за владу між конкуруючими політичними силами, а й серйозним релігійним протистоянням. Як отруйна хмара, конфлікт поширився на велику частину Ємену, де провідна сунітська держава Саудівська Аравія зійшлася у протистоянні з шиїтським Іраном.

Тому питання стоїть таким чином: чи зацікавленні в Ер-Ріяді і Тегерані у тому, щоб ще однією стороною в цьому довготривалому протистоянні стала і Росія?

Адже і Іран, і Саудівська Аравія навряд чи готові відмовитися на користь Москви своїми стратегічними інтересами в Аденській затоці і Аравійському морі.