Путін вимагає від жителів Росії згоди на політичне і економічне рабство

Одне в корні суперечить іншому й швидко вичерпує стійкість Росії. Та Путін про це наполегливо не бажав почути, чим і спровокував нинішній кризовий момент.

Але якщо Путін ще 6 років продовжить ту політику в Росії, яку веде з 2008 року, то питання про його політичну спадщину повністю відпаде.

Оскільки не буде такої держави, як Росія, не буде і політичної спадщини Путіна. Його будуть згадувати просто як могильщика Росії, точно так, як згадують Михайла Горбачова, як могильщика СРСР. Ось, тільки, така комфортна і забезпечена старість, як у Горбачова, Путіну не світить, це однозначно.

Пограбування народу відбувається ударними темпами і у газонафтовій Російській Федерації зубожіння вже давно зайшло за «соціальну ватерлінію».

І якщо російський пенсіонер (при пенсії 9-12 тисяч рублів), мусить заплатити за комунальні послуги 4-6 тисяч, то у нього залишається приблизно 200 рублів на день. А це шість поїздок на трамваї.

Коли пригадати, що в Радянському Союзі поїздка на трамваї коштувала 3 копійки, і якщо взяти цю планку виміру, то нинішній путінській Росії, з рекордною ціною на нафту та газ, і рекордним їх видобутком – пенсіонер може витратити на свої щоденні потреби аж 18 копійок.

І це стосується не тільки пенсіонерів, а й багатьох медиків, вчителів та інших категорій малооплачуваних і малозабезпечених соціальних прошарків.

Втім, у Росії ніколи не було нормально. А тим хто в Російській Федерації жалкує за минулим «заможним життям» варто було б пригадати, що в СРСР були:

• гуртожитки, комуналки, малосімейки
• заборона провінціалам, котрі не мали прописки, жити в Москві, Ленінграді і т.п.
• жебрацький рівень життя. Провідні науковці та конструктори тулилися зі своїми сім’ями по гуртожиткам, готелькам і комуналкам
• вічний дефіцит продуктів. «Ковбасні поїзди» на Москву. Москвичі жирували, а вся країна жила в бідності.
• нікудишня медицина
• відчуття життя в концтаборі – страхання американцями, наглухо закриті кордони (за кордон виїжджали лише по блату)
• усвідомлення відсталості СССР. Ні джинсів, ні касет, ні відеомагнітофонів СССР виробляти не міг. Не говорячи вже про плеєри, комп’ютери, кондиціонери, ковбасу і т.д. Західні фільми викликали захват, як і західна музика.

Хоча сучасні комуно-чекісти придумали черговий хід. Мовляв, так – СРСР був «поганий», але тільки «потім», «в період застою», відлік якого у них чомусь прийнято  вести з  початку 80-х років.

А ось зате СРСР в 60-70-і роки – це був просто світовий лідер. Наука, мистецтво, ремесла – все процвітало, контроль над «половиною світу», краща освіта, всі були «соціально захищені». Ну просто така собі суцільна країна Апельсинія, де ніколи немає холоду, яскраво світить сонце і завжди літо.

Хоча, в дійсності усе було з похибкою до навпаки. «Контроль над половиною світу». Це якою половиною? Найбіднішими країнами Африки? Нещасними «братами по соцтабору», які при будь-якій відповідній можливості тільки й думали, як втекти з цього тоталітарного «раю». Як Східна Німеччина в 1953 році, Угорщина у 1956, Чехословаччина в 1968 і  Польща у 1980.

Чи «контроль» над Афганістаном? Або над Кубою? Не обманюйте себе: найрозвиненіші країни і народи світу ніколи не були під контролем СРСР, а якщо вже потрапляли (як Австрія), то бігли стрімголов геть при першій же можливості. А Радянському Союзу діставався всякий світовий непотріб, заради підтримки лояльності якого, весь час на «улещення» доводилося витрачати мільярди доларів, з без того невеликих доходів.

Усе це, закономірно, призвело до того, що Радянський Союз не тільки програв Холодну війну, а й розвалився, оскільки його імперська хватка ослабла, і він вже не міг утримувати силою поневолені народи.

І коли нинішня Росія знову хоче втягнутися в гонку озброєнь з Заходом, то Путіну варто було б пам’ятати, що СРСР програв гонку споживання, а гонку озброєнь так і не виграв.

Так само путінізм (як і «соціалізм» за радянських часів), нав’язаний росіянам не для вирішення їхніх економічних проблем, а для зовсім інших цілей.

Клептократичний путінський режим вимагає від жителів Російської Федерації згоди на політичне і економічне рабство. Через те, що йому потрібні людські і економічні жертви задля експансії імперського російського шовінізму по всьому світу.

Путін, від вседозволеності і безкарності, явно втратив почуття реальності. Тому питання, коли жадібний і божевільний «вояка» спуститься з небес на землю, стає все більше актуальним. Але якщо чекістський туман йому вже повністю сп’янив мізки, то все більше з’являється шансів, що при цьому спуску, а він обов’язково буде, у нього може не виявитися парашута.