Чи спроможна партія Терези Мей на парламентський бліцкриг?

Вибори у всьому світі це не лише звична ротація партій та їх лідерів. Вибори, особливо якщо йде мова про парламентський формат, - це тест на довіру до партійних лідерів, партійного курсу і навіть уряду, який в теорії спирається провладну коаліцію.

Вибори наше все. Якими були позачергові вибори в цифрах

Не стали винятком і позачергові вибори у Великій Британії питання щодо проведення яких, ще 19 квітня 2017 року підняла прем’єр-міністр Тереза Мей. Дане рішення схвально зустріли місцеві парламентарі, підтримка, яких вражає -522 «За» при наявних 650 депутатів парламенту. Окремо варто сказати, що такий результат є навіть більшим, чим вимагають норми Акту про фіксований термін повноважень парламенту від 2001р. в розмірі підтримки 434 голоси. Проти позачергових виборів висловилось всього 13 парламентарів. Відповідно можна констатувати, що в позачергових виборах були зацікавлені не лише партія влади, яку представляють консерватори (331 депутат), але і лейбористи, які теж мали сильні позиції (232 депутата). Як стверджувала сама лідерка консерваторів, мета позачергових виборів - отримати тверду підтримку виборців у своєму плані виходу країни з ЄС, зміцнити позицію на переговорах по Brexit та здобути більшого представництва своєї партії в парламенті.

Як свідчить екзитпол, що проводився в день голосування, більшість місць (314) в Палаті громад отримає Консервативна партія, Лейбористської партії дісталося б 266 місць. В той же час «парламентські меншовики» Шотландська національна партія прогнозувалось займе 34 місця, Ліберально-демократична - 14, Плайд Кімру - 3, Зелена партія Англії та Уельсу - 1, інші політичні партії - 18 місць. Втім для окремих партій, ці вибори стали справжнім фіаско, йде мова про Шотландську національну партію, яка за підрахунками у Палаті Громад отримують 21 з 650 місць.

Щодо лідерів позачергових виборів – консерваторів вони однозначно переможці, але водночас вони не стануть одноосібно формувати парламентської більшості. Як попередній результат Велика Британія свій 57-й парламент отримає в підвішеному стані. Партіям необхідно домовлятись і шукати консенсус в дискусійних питання, особливо щодо Брексіту, антитерористичного законодавства та соціальної політики, що стали топ-темами для прем’єра Мей.

Чому консерватори втратили парламентську більшість

Консерватори, не будемо лукавити, попередньо очікували безумовної перемоги. Навіть за передвиборчими опитуванням, консерватори випереджали свого найбільшого конкурента – Лейбористську партію – на цілих 20%. Відрив наближався до рекордного, і Мей пророкували тверду парламентську більшість на рівні тої, яку змогла здобути «залізна леді» Маргарет Тетчер на виборах у 1983 році. Тоді консерватори отримали перевагу в парламенті у понад сотню місць. Але як бачимо за результатами позачергових виборів, сталось не як гадалось. Хоча дійсно за квітень-травень рейтинг Мей і її партії почав падати через низку обставин.

Перша  - це зростання скепсису щодо можливості уряду гарантувати безпеку громадянам після кількох терористичних актів в Британії. Друга – це провальна «соціальна ініціатива» уряду. Її зміст: щоб люди, які потребують медичного піклування вдома і які при цьому мають майно та заощадження більше як на 100 тис. фунтів, самі сплачували за догляд. Критики вказували, що така ініціатива ставить у нерівні умови хворих, що лікуються в лікарні, у порівнянні із прикутими до ліжка або вимушеними лікуватись вдома, а також що людям доведеться продати власні будинки, щоб розрахуватися за піклування. І навіть коли за пару днів Терезі Мей довелося виправдовуватись, наполягаючи, що буде встановлено чіткий ліміт на суму сплачених коштів. Втім чимало оглядачів розцінили цю «ініціативу», як різку зміну в передвиборчій програмі.

Що буде далі? Питання досить неоднозначне. По-перше, навіть якщо Мей і консерватори втратять більшість, навряд чи вона піде з посади лідера партії консерваторів. По-друге, варто очікувати, що для парламентських лобістів виходу Британії з ЄС починаються «буремні дні», адже у консерваторів та лейбористів не однорідні підходи до специфіки і динаміки виходу країни з ЄС та наповнення угоди між цим політичним блоком та Великою Британією. По-третє, парламентарям доведеться унормувати під останні виклики для безпеки громадян – антитерористичне законодавство та їх практичне впровадження. По-четверте, кожне проурядове рішення не буде на 100% відображати інтереси консерваторів і Мей, вони будуть змушені іти на часті тимчасові союзи.

Для консерваторів, результати виборів і вибір моделей майбутньої політичної поведінки, це дуже цікавий тест на політичну профпридатність, адже якщо Мей запропонує спільний консенсус із партіями меншості, давши їм бодай «крихти з владного пирога», вона може продовжити і далі впроваджувати жорстку внутрішню та зовнішню політику.