Головні висновки зі звернення Трампа: війни не буде, санкції сильніші, нафта дорожча

Мої п'ять копійок щодо довгоочікуваного виступу президента США Дональда Трампа після ракетних ударів Ірану по американських військових базах.

1. Відразу зазначу, що воно було надзвичайно стриманим за тональністю, скупим на подробиці і дещо стерильним з погляду смислового навантаження.
2. Нічого нового. Половина виступу - це повторення Трампом того, що він вже говорив багато разів: про перемоги над «Ісламською державою», про Касема Сулеймані і лихий Іран, і про наймогутнішу армію і найвеличнішу націю на Землі.
3. «Відповіді» на «відповідь» не буде. Штати беруть паузу і відповідати на ракетні удари Ірану не будуть. Це з позитиву. Третя світова війна, про яку тиждень тому кричала жаліслива публіка, поки скасовується.
4. Нові санкції. США продовжать свою «стратегію максимального тиску» і введуть черговий пакет жорстких санкцій проти Ірану, поки він не змінить свою «поведінку».
5. Проблеми з Іраном не вирішені. Виступ Трампа не додав розуміння, якою є стратегія США щодо Ірану і чого вони зрештою хочуть досягти. Що розуміється під «зміною поведінки» і якою має бути «нова ядерна угода» Трампа?
6. Союзники, яких немає. Трамп знову закликав НАТО відігравати велику роль на Близькому Сході, щоб США могли перенести на своїх союзників частину своїх глобальних поліцейських функцій. Однак як він планує це зробити - поки що не зрозуміло. Ідея «близькосхідного НАТО» померла в 2018 році, альтернативи поки не придумали.
7. Нафта. Трамп прямим текстом заявив, що Штати стали найбільшим виробником нафти і газу, з чого випливає, що вони більше не потребують Близького Сходу. Ця заява - серйозний сигнал американським союзникам (Саудівська Аравія, ОАЕ, Кувейт, Бахрейн, Катар, Оман), який переконує їх у тому, що вони тепер самі по собі, і повинні формулювати свою майбутню генстратегію вже без парасольки безпеки Штатів. Тут зіграв ізоляціонізм Трампа щодо Близького Сходу.

Загальний підсумок: Штати взяли паузу і знизили градус напруги. Зараз буде короткостроковий період деескалації. Можливо, обидві сторони спробують налагодити контакт через посередників.

В середньо- і довгостроковій перспективі ймовірність примирення все ще мала, враховуючи непримиренність позицій Трампа та іранського керівництва по «ядерці» і з регіональних питань, через відсутність у США стратегічного бачення вирішення «іранської проблеми» і дуже серйозної кризи довіри між Вашингтоном і Тегераном, особливо після вбивства Сулеймані.

Тож сокиру війни ніхто закопувати не поспішає.