Путін робить максимальний внесок у поразку Росії

Оголошена в Росії мобілізація очевидно є реакцією на поразку на Харківщині, наслідком цієї поразки та, як не парадоксально, ще одним її успіхом. Можливо, найзначнішим.

По-перше, політичне керівництво Росії фактично визнало на весь світ і перед власним народом, що українська авантюра зазнає краху, і без якихось термінових та надзвичайних кроків не викрутитись.

По-друге, росіянам, здебільшого розслабленим та впевненим, що їхня армія десь там за кордонами проводила «спецоперацію», раптом повідомляють, що «Россия опасносте», і вона веде важку оборонну війну. Здрастуйте, приїхали. Війна у рідному домі – максимальна неприємність для російської людини, якій глибоко наплювати на війну, яку його співвітчизники влаштовують у чужому. Путін, мерзотник, якого терпіли за стабільність, притягнув на батьківщину війну. Страшно та тривожно.

По-третє, населення ставиться перед фактом, що неприємності досягли такого рівня, що відсидітися за екранами телевізорів більше не вдасться. Наразі оголошено про набір 300 тисяч, але шанс опинитися на фронті у значно більшої кількості людей. На тому фронті, де, ходять чутки, легко залишити здоров'я, а то й життя. Адже, як кажуть самі кремлівські пропагандисти, воювати доводиться із самим НАТО, а не якимись бардачними «загонами українських націоналістів». По ходу начальство веде розмову і про можливе застосування ядерної зброї, а це означає, що запросто може прилетіти у відповідь. Істерика та паніка, дайте квиток до Єревану.

По-четверте, мобілізаційні заходи, у тому числі в промисловості, гранично напружать економіку, яка й так наростаючим темпом іде врознос під тиском санкцій. Притаманні управлінському стилю путінської Росії ідіотські та корупційні рішення неодмінно додадуть хаосу. Перспективи ведення бізнесу, і так нікчемні після 24 лютого, після 21 вересня перетворюються на «негативні»: який бізнес у безнадійно воюючій країні? Хіба що традиційне злодійство на військових поставках та виручка трунарів.

Ефекти, ті, що вже досягнуті, і ті, що ще прилетять, у сотні разів перевершують наслідки уявних бомбардувань Воронежа. Путін, який розв'язав війну, робить максимальний внесок у поразку Росії.

Якщо до 21 вересня серед західних лідерів ще були ті, у кого тліли якісь ілюзії, ніби можна з ним про щось домовитися, докопавшись до залишків свідомості, сам Путін ці ілюзії й розвіяв. Реакція на загрозу має відповідати рівню загрози. Постачання озброєння в Україну слід різко нарощувати, тиск санкцій на Росію відчутно посилювати. Цар, який з’їхав з глузду, неодмінно зламає свою країну, треба йому всіляко сприяти. Путін і Залужний досягнуть свого.