Прості істини виборчого процесу

Хоча офіційно виборча кампанія в Україні ще не розпочалася, однак скрізь помітне політичне пожвавлення, з якого можна виснувати, що головні кандидати готуються до свого переможного бігу з перешкодами. Більш-менш точний список учасників президентської гонки ми отримаємо не раніше кінця осені, але вже сьогодні очевидними є методи, які підготували для нас (а насправді проти нас) різноманітні політичні технологи, маніпулятори, фальсифікатори, псевдо експерти і пройдисвіти, яких дехто називає «політичним істеблішментом» країни.

Отож, уже нині очевидна головна технологія, завдяки якій ляльководи знову спробують скерувати волевиявлення українців у вигідне для авторів ідеї русло. Якщо коротко, то це – використання емоцій. Нам не збираються звітувати успішністю й досягненнями в минулому, нам не хочуть презентувати якусь цікаву, сучасну й реалістичну програму дій на майбутнє, ні – натомість у нас намагатимуться розбудити найгірші інстинкти й емоції, щоб розум потьмарився й ми голосували – як казала одна кандидатка свого часу – «серцем». Ні, голосувати треба розумом, чистим і аналітичним, але аж ніяк не серцем. Бо голосування серцем – це волевиявлення проти здорового глузду.

Першим і найголовнішим прийомом політиків першої ліги буде спроба переконати нас, що голосувати треба тільки за них, бо інакше наш голос «пропаде». Кожна людина підсвідомо не хоче бути невдахою, лузером, тому її досить легко запевнити в тому, що голосувати слід не за хорошого кандидата з чистою репутацією і мудрою програмою, а за того, хто має шанс подолати виборчий бар’єр або вийти в другий тур. Завдяки цій простій маніпуляції ми вже десятиліттями вибираємо між одними й тими політиками, адже телевізор і олігархічні медіа переконали нас, що всі інші кандидати – непрохідні.

По-друге, найкраще виборців мобілізує не візія прекрасного майбутнього, а страх. Тому треба підготуватися до того, що нас лякатимуть – багато й по-різному. Москвою, популістами, непрохідними кандидатами, розхитуванням човна, внутрішньою п’ятою колоною, загрозою реваншу регіоналів чи будь-чим іншим – головне, щоб ми припинили тверезо аналізувати досягнення влади, щоб нам потьмарився розум, гору взяли емоції, а страх змусив нас піти й «патріотично» проголосувати.

Нарешті, по-третє, політтехнологи пробуватимуть зманіпулювати нами так, щоб ми голосували не за когось, а проти когось. Та хоч за дідька лисого, аби не за Юлю, Петра, Юрія, Олега чи казна-кого ще! Зауважте, коли ви когось із політиків щиро ненавидите, то припиняєте аналізувати, думати, а – керовані емоціями – робите все, щоб не дати перемогти цьому політику. Це принципово змінює всю суть голосування: бо замість того, щоб своїм голосом створювати щось (за!), ви руйнуєте (проти!).

Здавалось би, прості істини, а так важливо пам’ятати про них напередодні нових виборів і чергових спроб зманіпулювати нашим волевиявленням.