Ситуація на фронті. Чого хоче досягнути російське командування

Російське командування, судячи зі всього, розраховує на «успішні дії з оборони» району Сватове та Кремінної. Принаймні, серія безуспішних атак по напрямку на Терни та Торське, а також в районі Кислівка та Котлярівка, які воно здійснювало протягом останього тижня, очевидно свідчать про його гостре бажання відсунути передові підрозділи ЗСУ від двох районів оборони, які вони ще не встигло облаштувати.

І хоча, ці атаки нічого, окрім чергових втрат серед «добровольчих» формувань штибу БАРС та у лавах чмобіків і «наскирдованих» по російським тюрьмам та колоніях зеків російському командуванню не дали, очевидно, що воно продовжує демонструвати свою готовність платити «живою монетою» (тобто життями всякого наловленого зброду) за можливість вирішити низьку своїх тактичних та оперативних завдань.

Так, сильно порепані БТГр-и 1-ї гв. Та зараз у посиленому та інтенсивному режимі в районі Нижньої Дуванки та північніше Сватове поповнюються «живим матеріалом» і «тіпа відновлюються». Але їхня здатність ефективно вести активну оборону все одно залишається під великим питанням.

Дві мотострілецьки БТГр з Мосрентгена (27-а мсбр) та ще одна напів-ціла танкова БТГр зі складу 47-ї тд мають завдання – не допустити просування ЗСУ північно-західніше Сватового. Посилені різного роду бандами штибу «6-го штурмового загону ПВК Вагнер», це завдання їм поки що дається із значними труднощами. Просто тому, що з самого початку лобові контратаки силами 2-3-х відділень, або 1-2-х взводів, навіть з парою танків чи ББМ-ок все одно приречені.

Я просто дивуюсь цьому ідіотизму.

Якщо ти хочешь контратакувати наступаючого й переважаючого тебе противника, то краще це робити якось не так прямолінійно. Ну там, спробувати у фланг йому зайти, якісь засади використовувати. що це за дуболомні тактичні принципи?

Ось, наприклад, по напрямку на Терни місцеве російське командування, як мінімум 5 (П'ЯТЬ) днів підряд, Карл!!! кидало в лобові атаки по 1-2 взвода піхоти (іноді з бронетехнікою). І все з одного рубежу й по одному напрямку (від Житлівки). І все заради того, або «організувати рубеж оборони по р. Жеребець». Результат – ні рубежа, ні зеків, якими атакували. Я розумію, що зеків на Росії до біса, але ж вони не бескінечні.

Але якщо, навіть абстрагируваться від цих «тактичних дрібниць», то й тоді ситуацію в районі Сватове та Кремінної для російського командування, особливо сприятливою не назвешь. Фактично, передові підрозділи ЗСУ вже знаходяться в 10 км від Сватове (звісно, місце я не назву).

В свою чергу, ситуація «під Кремінною» (особливо південіше її) також, явно не заспокоює російське командування. Принаймні напів-ізольований «трикутник Шипилівка – Привілля – Новодружеск» цілком ймовірно може стати тим трігером, який почне рушити усю цю російську «контратакуючу конструкцію» у Кремінній.

В свою чергу, північніше, перехрестя доріг Р-66 та Р-07, трохи західніше Сватового, думаю, стане своєрідною «точкою відліку» для російського командування, у якого явно північніше міста виходить краще, ніж південно-західніше та західніше нього. Принаймні, очевидно, що усі ці поспіхом організовані контратаки північно-західніше Кремінної якраз й були реакцією російського командування на цілком ймовірно «сепарацію» ЗСУ обох основних районів оборони противника (Сватове й Кремінна відповідно) один від одного.

Ще один очевидний висновок. Командуванню Західного ВО, яке відповідальне за «стабілізацію фронту у північній Луганщині» поки явно не вдається налагодити більш-менш ефективну взаємодію між своїми «північним» угрупуванням (головним чином підрозділами 1-ї гв. ТА) у районі Сватове й «південним» (підрозділи 20-ї ЗВА та 41-ї ЗВА) у районі Кремінної. Бо майже всі атаки та контратаки, обох угрупувань Західного ВО відбувалися й були організовані неузгоджено ні по часу, не по місцю. Більше того, часом складалося таке враження що противник взагалі контратакує вкрай хаотично й безссистемно, виходячи виключно від кількості резервів, які надходили у його розпорядження.

Перекинуті, у свій час, сюди, «недовідновленні» 3 БТГр 2-ї ЗВА, які за задумом російського командування й повинні були «склеїти» ситуацію із поставленим завданням не впорались. Одна БТГр «во избежении окончательного разгрома» була таки відтягнута з «кармана» між Боровою та Сватове, а дві інших, після того, як «трохи обгоріли» на дорозі між Зарічним та Кремінною, після стабілізації оборони міста, також відтягнулися продовжувати процес свого «відновлення».

Очевидно, що для російських військ в районах Сватове та Кремінна мають дуже важливе значення декілька ключових комунікацій та транспортних вузлів.

В першу чергу, це стосується Старобільска, Троїцького та зв'язки Новоайдар – Сєверодонецьк.

Рокада Троїцьке – Красноріченське, дорога Старобільск – Сватове через Містки, дорога Старобільск – Рубіжне через Нову Астрахань і Новоайдар – Рубіжне через Сєверодонецьк, є основними елементами усієї системи подвозу та логістики угрупування військ Західного ВО, яке зараз «вирішує завдання із проведення успішної оборони» у північній частині Луганської області України.

Не думаю, що це становить якесь особливе «откровення» для українського командування чи його опонентів. Й тим, й другим очевидно, що якщо на цих комунікаціях почне відбуватися щось незручне для росіян, то їх «оборона північної частини Луганської області» буде вкрай ускладнена.

Якщо, звичайно, до того, нічого «не трапиться» на Півдні.