Що попросять олігархи взамін після війни?

Що попросять олігархи взамін?

Усі розуміють, що краще тисяча бізнесменів які платять по 100$, ніж один "хазяїн Данбаса", який наносить збитків країні на 10млрд., прикриваючись найвищими посадами в країні. Краще мати стабільну і зрозумілу армію платників податків із малого бізнесу, ніж співакціонера Укрнафти, який формує власну приватну армію. Усі знають, що краще бути рівним серед рівних, ніж бути “трошки більш наближеним” до олігарха, хоча останнє більш прибутково. Усі розуміють, що час починати будувати горизонтально орієнтовану країну, в центрі якої буде стояти звичайний громадянин.

Останні події, продемонстрували наявну в народу систему цінностей, яка з’явилася у нового покоління українців, і в її парадигмі немає терпіння до несправедливості, корупції, брехні та розділеності на класи.

Революція змінили країну, але війна ще не дає змогу показати плоди революційних страждань народу. Адже прикриваючись патріотизмом, професіоналізмом олігархи йдуть до влади. І якщо колись вони туди направляли своїх лобістів, то сьогодні розуміють – щоб врятуватися, потрібно капіталізувати персональний бренд. Потрібно власноруч йти у владу, займатись державними питаннями і створювати іміджеві новини.

Ніхто не вірить, що олігархи змінились разом із втечею Януковича. Але страх війни та зовнішній агресор, дав українському народу в партнери сильних і патріотичних в даний момент бізнесменів. Але це союз тимчасовий, сторони не потрібні один одному. Народ розглядає олігархів як тимчасове прикриття і відчайдушно злиться несправедливостям, які можуть дозволяти собі олігархи, наприклад не виплачувати мільярди податків, обкрадати бюджет на державних закупівлях, навіть в час війни. Рівно настільки ж, олігархи бачать звичайних людей. Вони не бачать нас партнерами, ми для них не більше як наповнювачі державного бюджету, клієнти їх корпорацій, неосвічений електорат

Лейтмотивом участі олігархів у війні звучить: Я Вас захищаю, Я - класний, Я - зірка. Але дивлячись правді в очі, були б ваші активи у Британії, США, Швейцарії, де був би ваш патріотизм? Виходить що патріотизм у олігархів виключно фінансовий. І в дечому, це навіть добре, адже це єдине що заставляє їх захищати територіальну цілісність України. Бо вийшло б, що обікравши, вони б залишили нас на шмаття для Путіна. Але зберігаючи територіальну цілісність, олігархи будуть намагатися зберегти і старий державний устрій, коли вся країна буде поділена між олігархічними кланами. Коли пірамідальний устрій країни, де на горі політики та олігархи, кормляться бідними низами, дає змогу маніпулювати телевізором та обкрадати багатомільярдний бюджет.

І напевно один із найголовніших викликів України, не піддатися на вигуки популістів і не націоналізувати власність мільярдерів, так як це зробить нас заручниками соціалістично-комуністичної ідеології, з однієї сторони. З іншої, ми маємо чітко та твердо розділити політику та бізнес. Ротшильди та Форди не балотуються у президенти, хоча їм ніхто і не заважає займатися бізнесом. Держава має перестати бути бізнесом для олігархів, а олігархи мають перестати бути соціальним ліфтом для політиків у владу.

Сьогодні входом у Верховну раду є не партія і не персональний рейтинг політика, його програма чи план дій, сьогодні входом у парламент є медіа-присутність на головних канал країни. От якщо Ви на Інтері, 1+1 чи ІСTV, у вас гарні шанси стати народним обранцем та провести свою партію. Але якщо ви представляєте звичайних людей, і амбіцій захищати олігархічні потоки у владі у вас відсутні, то ваш єдиний політичний інструмент це – фейсбук. Як показує досвід, цього дуже часто буває замало.

Я проти того, що такі як Коломойський, можуть не платити 1,5 млрд податків, а такі як Яценюк про це не хочуть відкрито сказати. Бо вибачте мене, хтось “позитивний персонаж” і платити податки йому не треба, бо він уже навчився бути медіа-зіркою. Але ж на передовій не Коломойський із Ринатом, там звичайні українські хлопці, які кров'ю захищають Україну, ціною власного життя. І на жаль, вони не отримують стільки слави, як отримує її один рядовий губернатор із Дніпропетровщини. І це при тому, що автомат він в руках і не тримав. Я не проти окремих прізвищ, але я проти олігархів як класу, що піариться на війні. Коли японська мафія допомагала евакуйовувати постраждалих із зони ураженої радіацією Фукусімською АЕС, у 2001 році, то ніхто із донів не просив стати міністром чи отримати мандат у парламенті. У них спрацював рефлекс самозбереження нації. А в Україні сьогодні, на жаль, працюють рефлекси самозбагачення. А громадських активістів та політиків, які виступають проти моноліту влади та олігархів, починають фізично ущемляти. По суті, Коломойський продемонстрував, на яких саме умовах він захоче співпрацювати із Порошенком по закінченню АТО. Хунта проти влади, або олігархи як клас недоторканних проти обранців народу.

Я не вірю олігархам які кажуть, що захищають не свій капітал, а прапор, рівно настільки, як і людям які захищають власне самих олігархів. Мовляв, їх інтереси збіглись із інтересами країни. СУПЕР! То виходить що ми їм ще й винні? Не може нормальна, здорова людина захищати агресивний капітал, окрім випадків коли вона персонально не вмотивована. Логіка проста.

Проте, я вірю у людський подвиг. І коли закінчиться війна, я не хочу віддавати владу у руки олігархів, тільки через те, що захищаючи свої активи, вони захищали країну. Слава Україні!