рус

    Натисніть «Подобається», щоб читати
    Glavcom.ua в Facebook

    Я вже читаю Glavcom в Facebook

    А скажи, Модільяні був ідіот? Маленький бунт провінційного охоронця моралі

    • Олег Вергеліс

      Театральний критик

    • Розсилка
    <p>У Запоріжжі чоловік увійшов в художній салон і зажадав прибрати з вікна репродукцію картини&nbsp;Оголена, що лежить&nbsp;італійського художника Амедео Модільяні</p> - А скажи, Модільяні був ідіот? Маленький бунт провінційного охоронця моралі

    У Запоріжжі чоловік увійшов в художній салон і зажадав прибрати з вікна репродукцію картини Оголена, що лежить італійського художника Амедео Модільяні

    Післямова до неймовірно цікавої історії, яка трапилась у запорізькій галереї

    Пригода у Запоріжжі, де місцевий житель повстав пройти копії картини Модільяні (оригінал вартує близько $170 млн), як привід до рефлексій на теми Гоголя, Стуса та нашого загального гуманітарного фону.

    Я здригнувся, ошелешений. В інформпросторі останніх днів (стрічки новин) мимоволі намалювалися дві екзотичні постаті – терорист Гіркін та художник Модільяні. Якщо з першим дещо прояснилося (маневри спецслужб), то другий (великий художник) взагалі – дивина. Такі як він (наприклад, Пікассо або Ван Гог) можуть з’являтися в нашому інформпросторі лише за двох причин –  кримінальної чи фінансової. Якщо украли якусь картину або якщо дуже дорого на аукціоні продали якусь іншу картину геніального майстра.

    Крайній раз про Модільяні у нас згадували у масовому інформсегменті, здається, ще у травні 2018-го, коли Амедео Модільяні вкотре визнали одним з найдорожчих художників світу. Його картину «Оголена, що лежить» саме тоді продали з аукціону за рекордні $170 млн. Купив полотно бідний китаєць. До цього про «Оголену» 1917 року згадували не часто. І от бум.



    Амедео Модільяні. Оголена, що лежить. 1917-18. Фото: Аукціонний дім Сhristie's

    Амедео Модільяні. Оголена, що лежить. 1917-18. Фото: Аукціонний дім Сhristie's

    Модільяні вирвався на вершини світових фінансових хіт-парадів, доводячи своє лідерство у суперечці з давнім другом та соратником Пабло Пікассо. Ще за життя вони сперечалися, і після смерті ця суперечка триває, але на іншому рівні.

    Так от, фатальна «Оголена» Модільяні знову ненавмисно розбурхала інформаційний вулик. Через дивну пригоду у Запоріжжі...


    Знаменитий художник Амедео Модільяні народився у 1884 році в Італії. Помер у Парижі у 1920 році
    Знаменитий художник Амедео Модільяні народився у 1884 році в Італії. Помер у Парижі у 1920 році

    Нагадаю, мешканець цього міста обурився картиною Модільяні, копія якої була виставлена на вітрині одного з місцевих арт-салонів. Добрий чоловік був категоричним: діти не мають бачити таке... лайно, і якщо його не позбавляться, то до копії полотна будуть застосовані радикальніші методи.

    Працівники перелякалися, що згодом до них навідаються з ножем чи сокирою і оповістили про ризики громаду. І тут інформпружина розкрутилася, пригадавши бідного художника.

    Майже $170 млн за полотно... А якби у Запоріжжі була не копія? У цій фабулі прекрасне все, починаючи з цінника. В іншому є імовірний сюжет для невеликого гоголівського оповідання. Про тиху маленьку людину, котра живе чинно-спокійно, як і інші мешканці того містечка, де колись знімали «Весну на Зарічній вулиці», а зараз від промислового диму вмить чорніє навіть білизна на балконах. Цей добрий чоловік ходить щодня на роботу, вечеряє пельменями з супермаркету, засинає під моралізаторство ток-шоу СТБ, виховує чудових дітей. І от раптом – якась блискавка – вибух у підсвідомості. Добрий чоловік, мандруючи містом, бачить у вітрині – нахабну Оголену. Бачить її піхву (крупним планом). Бо ж оцінити інше – містичну лінію пензля Модільяні (про що писав ще Жан Кокто) у доброго чоловіка немає ні досвіду, ні можливості.

    І тут миттєво народжуються сміливі думки про захист дітей від картини, хоча деякі дітки сидять в Мережі цілодобово і можуть там узріти ще й не такого «модільяні» (адже є сміливіші твори мистецтва).

    Добре, що у чоловіка хоча б ножа в ту мить не було у руці... Бо мистецтво іноді діє на психіку магнетично. Як не дивно, але фігура запорізького поціновувача живопису певною мірою є жертовною.

    Цей випадок в арт-салоні – маленький бунт маленького провінційного Васі проти незрозумілого мистецтва, проти власних комплексів. Як той Акакій Акакійович, котрий одержимий демонами власної Шинелі... У популярному театральному проекті Франківського Національного драмтеатру про художника Модільяні звучить знаменитий вірш Василя Стуса «А скажи, Модільяні був ідіот? – Такий же ідіот як і всі в цьому світі…». У Стуса в фіналі цього ж вірша є й таке: «Яка докучлива муха – дзижчить і дзижчить? – «Убий її, любчику».

    Посмотреть эту публикацию в Instagram

    Публикация от Художній салон (@artsalonzp)


    Модільяні у Запоріжжі, як докучлива муха для Васі (і муху треба вбити!) – і це лише один зріз а-ля гоголівського сюжету. Бо є і інше. Не тільки власні комплекси конкретної людини. Тут глобальніше...

    От є, скажімо, загальновживане поняття – радіаційний фон, про який голосно згадали хором, коли нещодавно горіли чорнобильські ліси. Але, очевидно, є і гуманітарний фон, у якому живуть васі з Запоріжжя та інших міст. Такий фон наповнений для них сумбуром, хаосом, фальшаком. І він, цей фон, наздоганяє Васю скрізь всюди, словом накриває з головою.

    Цей фон іноді призводить до здичавіння і Васі, і народу. З цього теперішнього гуманітарного фону для Васі назавжди виключені образи і символи великої культури минулого і теперішнього, частіше залишається тільки низ (нижче пояса!) культури масової. Низом, по суті, став навіть наш парламент, де без матюків вже давно розучилися спілкуватися. Десь колись я навіть намагався сказати про це, але мені заперечили: мовляв, вся та парламентська лексика (на «п», на «х», на «й» – то не українська мова, а запозичення з російської). Добре, тоді навіть цей аргумент має відрізати від наших парламентарів кримінальну лексичну спадщину агресора...

    Гуманітарний фон, у якому давно нема ні Бога, ні диявола, а значить нема ні раю, ні пекла, штовхає Васю до думки про те, що можна все – кидатися на оригінали і копії, на пам’ятки культури і просто пам’ятники.

    Якщо у цьому гуманітарному фоні немає категорії гріха, значить немає і спокути...

    У філософа Ентоні Готліба є дві важливі книжки – «Мрія про Просвіту» і «Мрія про Розум». І я навіть не знаю, яка з них для вас і для Васі сьогодні важливіша? Адже гуманітарний фон, зачищений максимально від знаків і об’єктів культури Високої (усіх отих Модільяні та Піросмані), постійно вводить в оману бідного Васю. Про Модільяні, мабуть,  він ніколи і не чув раніше? І сприймає піхву на його найдорожчому полотні за вульгарність та розбещеність, як загрозу для дітей, яких на онлайн-уроках іноді навчають такоооому...

    І це ж лише одна картина Модільяні. А є й багато інших в стилі «ню». Тут Моді був великий майстер! Ото якби усі інші картини побачив цей Вася. Щоби тоді трапилося з бідним охоронцем моралі у Запоріжжі? Гоголь знає.

    До речі, нагадаю, найперша персональна виставка Модільяні у Парижі закінчилася скандалом і звинуваченнями в аморальності – напроти галереї був поліцейський відділ. І поліціянти не витримали випробування «ню». Виставку закрили відразу після відкриття. Правда, з часом кожен ескіз Модільяні почав шалено рости у ціні. Арт-ділки продавали разом з його ескізами ще й легенду про Модільяні – єврейське походження, італійський темперамент, неземна краса, злидарювання у Парижі, шалені пригоди на Монпарнасі, роман з Ахматовою, пиятика, наркотики, сотні закоханих у нього жінок, трагічне кохання бідної дівчини Жанни Ебютерн, яка після його передчасної смерті фізично не змогла існувати без нього і кинулася з вікна на бруківку, убивши і себе, і їхню ненароджену дитину.

    Злидень, якого постійно виганяли з кав’ярень (нічим було розрахуватися за круасан), вже за добу після власної смерті став мільйонером. Тільки ті мільйони вже належали не йому... Бо йому відтоді належали Вічність і Слава, а ще легенди, які живуть навіть у віршах Ахматової.

    Під час вистави «Модільяні» у Франківську виникає постійна імпровізація. І, зокрема, навіть знаменитий вірш Ахматової у фіналі я імпровізаційно перекладаю українською мовою. Щось таке... «У бузковім Париж тумані... І, здається, що знов Модільяні, Невідступно кружляє в пітьмі...»

    Так що, Вася, давай катай після карантину до нас, у Франківськ. Я розкажу тобі багато цікавого про Модільяні і доведу, що він не був ідіотом.

    Олег Вергеліс, для «Глакома»

    Думки авторів рубрики «Думки вголос» не завжди збігаються з позицією редакції «Главкома»
    Коментарі ()
    1000 символів залишилось
    ПОПУЛЯРНІ АВТОРИ
    Юрій Бутусов
    Юрій Бутусов

    Журналіст, громадський діяч

    Ігор Ейдман
    Ігор Ейдман

    Соціолог

    Ігор Ніколаєв
    Ігор Ніколаєв

    Російський економіст

    Олег Вергеліс
    Олег Вергеліс

    Театральний критик

    НАЙПОПУЛЯРНІШЕ