Саме громадянська активність штовхає українську владу на державницькі кроки

В першу чергу, хочу подякувати українцям, які вийшли на майдани в неділю і стояли дві доби на Банковій.

Саме громадянська активність штовхає владу на обдумані, державницькі кроки. Лідерів, які б самі вели країну вперед і мали власну візію - ми наразі не дочекалися. Вони поки що лише підростають 

Зеленський ледь не обмовився, коли сказав, що «очікує на повернення в Київ». В Києві все ж краще, аніж в Ростові. З усіх точок зору.

Щодо підсумків засідання Нормандського формату.

Путін отримав те, що він хотів. На поступки не пішов, виведення російських військ і повернення загарбаних територій навіть не очікується. Ситуацію підвішено. Зате, після цієї зустрічі він знову повернувся на міжнародну арену. Статус терориста #1 змінено на образ просто дідуся з поганою репутацією, який стоїть на чолі великої держави. Тепер не потрібно ховатися по задвірках, прориватися на весілля міністра однієї з країн ЄС чи задовольнятися прийомом в заміському будинку іншого лідера ЄС. Кейс України закрито, ми ж «домовилися домовлятися». А те що «пострілюють», гинуть українці щодня (в день переговорів внаслідок російського обстрілу загинуло ще троє українських вояків) - ще «треба розібратися, хто там насправді стріляє».

Позиція Путіна незмінна: «дивно, що Франція і Німеччина лізуть не в свою сферу», «нас там немає, але це все наше», «у нас в квартирі газ».

До речі, на місці Кремля я би серйозно вже готував наступника. Цей Путін вже геть зносився.

Позиції Франції і Німеччини мають кожна власну мотивацію, що не дивно, але, що добре, прихильніші більше до України, аніж до Росії. Очевидно, що Путін їм набрид. Це як алкоголік-слюсар. І терпіти остогидло, поки не знайшов іншого, але й взимку шукати іншого ніде. Та й інколи можна зайти до нього в підвал, а він налиє чарку і дасть золотого царського червінця, якого десь сам недавно знайшов.

Реакція на Зеленського добре читалася на обличчях Меркель і Макрона: погляд на підлітка, який невідомо що втне наступної секунди. «Тільки не розбий цю вазу, вона династії Цінь. Хух, пронесло, не зачепив!».

Зеленський перелякано тішився: «Мамо, я в Парижі!», «красіво!», «я їм кажу, а вони мені відповідають! Вау!», «було довго, вони всі нудні і лізуть в деталі постійно. А я ж людина справи: раз-раз і побігли далі...».

Він досі не може зрозуміти, що саме тому Німеччина є Німеччиною, бо порядок мусить бути, а для цього будується система, кожна деталь якої є важлива. А Україна є Україною, де раз-раз, побігли далі, не туди, побігли в іншому напрямку, в підсумку замучилися і пішли відпочивати.

Як результат, жодне насправді важливе питання для України не вирішене: обстріли не припинилися, майбутнє Донбасу туманне, питання Криму не підіймалося, про репарації Зеленський навіть не заїкнувся, готовність перейти на прямий газовий контракт з Росією - самогубство. Так, домовилися на обмін заручниками. Але, це не всіх, яких сотні, а лише 72. Для Путіна це легкий пункт, наступного дня він може взяти ще сотню в полон для нового обміну.

Наступна зустріч через чотири місяці. Кожен день з цих чотирьох місяців буде оплачений життями наших військових, яким заборонено стріляти у відповідь. Юзик і Дубінський готові героїчно покласти власні життя в ім‘я ідей свого Президента?

Відверто, краще би Зеленський сидів вдома і займався реформами, яких немає. Бо за це вже питають. Рейтинг продовжує падіння.

П.С. Вартує окремо відзначити питання журналістів на прес-конференції «чотирьох». Кожне запитання французького і німецького журналістів влучало в десятку: для чого проводився Нормандський формат, які мотивації і які очікування. В правильно сформульованому запитанні - 90% відповіді. Журналістам - браво!