Масовий розстріл на Майдані. Де правда?

Судячи зі звіту ТСК http://moskal.in.ua/?categoty=news&news_id=1099, маємо великі шанси замість правди про масове вбивство на Майдані отримати самозаспокійливо-примирювальний міф. Щось на зразок казочки про те, що Ніч гніву у Львові влаштували харківські тітушки. ТСК – це не слідство, звісно, але тенденція очевидна: замість пошуку правди йде пошук політично-демагогічного виходу з незручного становища.

Вимога №1 після 20 лютого – покарати ментів-убивць, які стріляли по майданівцях. Риги, проросійська шушваль та інші опоненти Майдану у відповідь наполягають: окей, але покараймо всіх убивць, а не тільки силовиків (які, між іншим, виконували наказ).

З погляду моральної переваги, яку Майдан мав у кінці лютого, це нонсенс, адже ми були праві й боролися за правду, а вони – дикі собаки, що охороняли золотий унітаз. Але моральну перевагу, яка робила можливим таке однозначне трактування, ми вже втратили.

На Майдані була вогнепальна зброя, яку в критичний момент застосували, щоб відбити атаку силовиків. Це факт. Всі, хто там був, це знають. Якщо підходити формально, людей, які стріляли по силовиках, треба було б затримати й судити – когось за незаконне володіння й носіння, когось за замах на вбивство, когось і за вбивство. Можливо, вдалося б довести, що це був самозахист, або потім амністувати, або ще якось викрутитися.

Але це, звичайно, неможливо, бо якщо відважних людей, які за допомогою різношерстих пукавок обороняли жінок і старих Майдану від беркутівської орди, спробують зачепити, владу винесуть вперед ногами. Сам піду виносити, ви хіба ні?

Зачіпати силовиків, які зараз змивають провину кров’ю на Сході і взагалі завжди для держави не зайві, владі також западло. Тому найзручніший варіант – оголосити, що з обох боків стріляли невідомі, чиї особи неможливо встановити, зі зброї, яка була вкрадена чи то до, чи то після. Така собі вдосконалена версія «іноземного снайпера». Покласти абстрактну провину на Януковича, Захарченка, Кусюка та інших недосяжних людей. А далі – обнятися, перепросити й вибачити одне одного заради Єдиної Неподільної України, де нема ні елліна, ні іудея, ні ватника, ні правосека.

Може, з державницького погляду воно й мудріше. Але я все одно хочу знати правду.