Натисніть «Подобається», щоб читати
    Glavcom.ua в Facebook

    Я вже читаю Glavcom в Facebook

    Чи існують ілюзії, що підтримують відчуття нещастя?

    • Павло Казарін

      Журналіст

    • Розсилка
    Чи існують ілюзії, що підтримують відчуття нещастя?

    Всесвіт мав би образитися. Ми його явно недооцінюємо

    У 2010 році голод вбив один мільйон людей. А ожиріння – три мільйони. П'ять років тому від недоїдання страждали 850 мільйонів людей, а від зайвої ваги – два мільярди. Причому, динаміка цілком однозначна – в доступній для огляду перспективі людство відправить голодні смерті на звалище історії.

    Уявити собі ситуацію, коли неврожай забирає 15% жителів країни (як це сталося у Франції в 1694 році) вже не вийде. Відтепер голод – це результат не природних катаклізмів, а соціальних: він виникає там, де є на те цілеспрямована зла воля. В якої, до того ж, є ім'я та прізвище.

    Бабусин рецепт лікування застуди (гаряче молоко та мед) – він теж родом з нашого голодного минулого. Всю свою історію обиватель жив в умовах нестачі калорій. А тому рецепт одужання полягав у тому, щоб дати ослабленому організму достатньо енергії, щоб він впорався з недугою. Тому в справу йшли найбільш калорійні продукти, які можна було знайти в селянській хаті.

    Дідівські рецепти безнадійно застаріли. Тому що ніякої «нестачі калорій» більше немає. Навпаки – у наявності їх надлишок. І перемагати ГРВІ куди логічніше за допомогою ліків.

    До речі, про ліки. Ви, може, не помітили, але людство встигло перемогти і хвороби. Ті самі, що викошували країни та континенти упродовж усієї нашої історії.

    У 14-му столітті чума забрала чверть населення Євразії. У 16-му чорна віспа викосила 90% аборигенів американського континенту. На початку 20-го – «іспанський грип» вбив сто мільйонів людей. Аж до 20-го століття комбінація голоду та хвороб призводила до 30%-ї дитячої смертності.

    Усе це в минулому. Нас не прищеплюють проти віспи, тому що цю хворобу вдалося перемогти ще в 1979 році. Вакцини та ліки позбавили слово «епідемія» його страшного звучання. У 2002 ми боялися «атипової пневмонії». У 2005 – пташиного грипу. У 2009-му – свинячого, а у 2014-му – Ебола. Останній виявився безжальним, забравши життя 11 тисяч осіб. Але нічого з перерахованого не йде в жодне порівняння з пандеміями минулого. Причому, люди помирають не через те, що немає ліків, а тому що лікування не встигає вчасно дістатися до неблагополучних регіонів (в разі Ебола це була Західна Африка).

    Ми сьогодні помираємо від тих хвороб, до яких наші предки просто не доживали. Онкологія та серцево-судинні хвороби раніше не вбивали людство просто тому, що не встигали. За них це робили куди простіші й примітивніші віруси, а також інші люди.



    І не варто скептично посміхатися. Людство встигло перемогти й насильство – в тому вигляді, в якому воно існувало всю нашу історію. В аграрних суспільствах воно забирало 15% популяції, а у 20-му столітті – лише 5% (з урахуванням двох світових воєн). У 2012 році від насильства (війни та злочинності) загинули 620 тисяч осіб. Ще 800 тисяч – це самогубства. Ще 1,5 мільйона загинули від діабету.

    Нам може здаватися, що ми живемо у світі, повному насильства. Але це не має жодного стосунку до реальності. Ніколи раніше людство не жило так забезпечено та мирно, як тепер. Наші вороги – це не голод, не віруси та не зброя. Наші вороги – це когнітивні спотворення. Ті самі, що змушують нас відчувати себе нещасними.

    Навіть страх перед тероризмом – це підсумок нашої медіареальності. У 2010-му тероризм забрав трохи менше ніж вісім тисяч життів – переважно в країнах, що розвиваються. А ожиріння – більше ніж три мільйони. Ми боїмося ІДІЛ та «Аль-Каїди», хоча цукор і діабет небезпечніші. Просто в ІДІЛ кращий піар.

    У нашій реальності немає нічого, що дозволяло б говорити про «кінець часів». Перенесіть сюди на машині часу вашого предка з п'ятнадцятого століття – і він вирішить, що опинився в найкращому зі світів. Доти, поки ви не увімкнете йому випуск новин.

    У нашому світі не стало більше насильства та смертей. У нашому світі стало більше прямого ефіру. Нас робить щасливими не об'єктивна реальність, а суб'єктивна. Не те, чим ми володіємо, а те, що ми про це думаємо. Природа новинних випусків така, що ми повідомляємо в них не про те, що є нормою, а про те, що є її порушенням. Годуємо обивателя панікою та істерикою, отримуючи на виході реальність соцопитувань.

    На цьому ґрунті густо ростуть спекулянти.

    Якщо раніше людство жило з відчуттям, що «сьогодні – це недосконале завтра», то тепер нас переконують, що «сьогодні – це зіпсоване вчора». І що єдина запорука порятунку – це повернутися в якийсь «золотий вік», захований від нас під гущавиною століть.

    Антищеплювальники. Традиціоналісти. Борці з ГМО. У нашій реальності найкраще продаються страхи та неврози. Ми охоче боїмося завтрашнього дня, забуваючи про те, що наше «вчора» складалося з крові та кишок. Любимо народну медицину, забуваючи про те, що вона – продукт тієї епохи, коли пеніцилін ще не винайшли. Відмахуємося від науки, хоча саме вона дозволила всім нам дожити до повноліття.

    Давайте відверто. Наша реальність – комфортна та безпечна. І якщо ви відчуваєте себе нещасним – вона тут ні до чого.

    Джерело: Радіо Свобода

    Думки авторів рубрики «Думки вголос» не завжди збігаються з позицією редакції «Главкома»
    Коментарі ()
    1000 символів залишилось
    ПОПУЛЯРНІ АВТОРИ
    Денис Казанський
    Денис Казанський

    Журналіст

    Кирило Сазонов
    Кирило Сазонов

    Політичний оглядач

    Ігор Ейдман
    Ігор Ейдман

    Соціолог

    Ірина Геращенко
    Ірина Геращенко

    Народний депутат України, віце-спікер

    Тарас Чорновіл
    Тарас Чорновіл

    Журналіст, політичний діяч

    НАЙПОПУЛЯРНІШЕ