Судові процеси над армією та добровольцями. Чим загрожує Україні реванш проросійських сил

«З точки зору того, що людина (Олег Сенцов ‒ прим.ред.) готувала підпали та вибухи, для частини населення він є терористом. Для націоналістичної частини він, напевно, є героєм. Час розставить на свої місця, хто правий, хто не правий».

Це сказав український нардеп Євген Мураєв. Якщо ви не знали, як виглядає дно, то приблизно ось так і виглядає.

Реванш ‒ це не обнулення нового українського символічного. Не реінкарнація 23 лютого й не культ побєдобєсія. Реванш ‒ це навіть не здача України у власність російським монополіям. Євген Мураєв довів: реванш ‒ це продаж українських громадян.

Нічим іншим не можна пояснити те, що український нардеп цитує версію російського звинувачення. Він не ставить її під сумнів, не згадує про катування, під якими вибивали свідчення з Сенцова та його колег. Не згадує, що справа Сенцова стала першим показовим процесом ФСБ в анексованому Криму. Замість цього він поводиться як прес-секретар російської прокуратури.

Українські проросійські часто намагаються прикинутися опозицією. Говорять про те, що вони ‒ лише вислшовлюють альтернативну точку зору. Запевняють, що захищають порядок дня незгодних. Насправді ні.

Українські проросійські ‒ це оксюморон. Таке словосполучення могло існувати до війни. До того моменту, як Москва забрала Крим і підпалила Донбас. З лютого 2014 року єдине питання, яке має значення, звучить просто: «Чиєї перемоги та чиєї поразки ви бажаєте в підсумку цієї війни?». І я прекрасно розумію, яку відповідь готовий дати Євген Мураєв.

У цьому й особливість. Немає ніякої точки компромісу з цими людьми. Їх неможливо приєднати до українського проекту, просто тому, що їм не потрібний ніякий український проект. Їм просто потрібна Росія ‒ ні на що менше вони погоджуватися не готові.

Якщо вони переможуть ‒ ми побачимо судові процеси над армією. Арешти добровольців, які воювали на боці Києва. Екстрадицію в Росію українців, які захищали Україну останні чотири роки. Зрештою, якщо людина готова транслювати російську точку зору на українських політв'язнів ‒ то наївно чекати, що в інших питаннях вона вирішить виявити принциповість.

Немає сенсу вести з ними переговори. Ніщо із запропонованого не буде для них достатнім. Навіть Митний союз і «друга державна» будуть для них лише проміжною стадією. Слідом за якою має йти поглинання та уніфікація.

Євген Мураєв не ідіот. Він лише заробляє гроші та робить кар'єру. Єдина проблема в тому, що в його зображенні майбутнього, судячи з усього, немає місця для України та українців. У найкращому випадку, знайдеться місце для Малоросії та малоросів.

І то не факт.