Про обслуговування внутрішньобудинкових мереж та безпеку життя

Я починав працювати слюсарем внутрішньобудинкових мереж в 1996 році в Києві.  Через чотири роки, став майстром в цій же службі. І працював ще чотири роки. Тому я добре розумію, що таке внутрішньобудинкові мережі, або як їх називають «внутрянка». Причому ситуація з цими мережами в  Києві приблизно така ж як і в будь-якому іншому місті України.

Раніше ці мережі обслуговували облгази. Потім кошти на обслуговування внутрішньобудинкових мереж виключили з тарифу. Але залишили відповідальність. І так тривало ще чотири роки. Поки ці послуги не віддали в ринок.

Минулого літа послугу з обслуговування внутрішньобудинкових мереж офіційно демонополізували. ЇЇ могли виконувати будь-які компанії з наявним персоналом та дозволами на виконання газонебезпечних робіт. Здавалося б, можна брати коктейль і йти в каюту в той час як ринок надує вітрила нової послуги. 

Але ринок не зміг. Ринкові принципи програли страху відповідальності. Через це процес підписання договорів на обслуговування застряг - яхта так і не змогла вирулити з бухти. З одного боку, люди заявляють, що газові мережі належать їм. З іншого, коли справа доходить до вартості обслуговування власних мереж - виникає небажання сплачувати кошти. Коктейль нагрівся, вітрила впали, яхту несе на камені.

Якщо зараз діяти відповідно до букви закону, то будь-який багатоквартирний будинок потрібно просто відключати від газу без договорів на обслуговування мереж. В разі виникнення найменшого питання на внутрішніх мережах облгаз зобов’язаний перекрити кран на вході. І тільки після цього з’ясовувати суть проблеми.

Вже два роки точаться запеклі дискусії на тему, які саме угоди мають укладатися ОСББ. Тим часом, критична інфраструктура не стає новішою. Чомусь старенькі «Жигулі», які їдуть по вулиці з обірваним глушником і гнилим кузовом всіх лякають, а газорегулююча шафа віком 50 років нікого не турбує. 

Скажу навіть більше, величезною проблемою в багатоповерхівках є ділянки газопроводів в перекриттях. Їх не видно ззовні і вони теж далеко не нові. Бажаючі «відмотати» лічильник електрики, «накидають» на газові стояки дроти, які тільки прискорюють корозію. Тому проблема будинкових мереж набагато ближча до споживача, ніж може здаватися на перший погляд.

Тому я пропоную реалістично ставитись до елементів критичної інфраструктури. Що це значить? Це значить, що якщо газовій трубі виповнилося 40 років, то її треба змінити. Неприпустимо продовжувати терміни експлуатації, проводити якісь діагностики і таке інше. Адже це не тільки безперервне і безаварійне газопостачання, а й життя людей.

Вже зараз для того щоб вивести систему на «нульову точку» і замінити все, що вже віджило всі терміни експлуатації потрібні величезні кошти. За нашими оцінками, здійсненими на підставі аудиту 20 газорозподільних компаній на такі заходи необхідно 3,8 млрд грн щорічно. Це в 10 разів більше, ніж виділяється зараз. І це лише про газові мережі, подібних розрахунків по врнутрішньобудинкових мережах не існує.

В діючому законодавстві прописана європейська модель відносин: людина особисто відповідає за своє житло і майно. Я, як споживач комунальних послуг, розумію, що без моєї доброї волі, до мого помешкання не зможе потрапити жоден співробітник. Але, як ми бачимо, з сучасного досвіду інколи може йтися не тільки про мою особисту безпеку, а й жителів цілого будинку. Зараз доступ до житла співгромадян можуть отримати лише поліція та МНС.

Власники житла повинні зрозуміти дві основні речі: питання внутрішньобудинкових мереж необхідно вирішувати самостійно і кожен вузол критичної інфраструктури їх будинку має обслуговуватись. На жаль, не можна розділити цілісну систему газопостачання будинку на шматочки і розподілити між споживачами. Це шлях в нікуди.

Колективні договори на обслуговування внутрішньобудинкових мереж зрозумілий шлях. Ця модель вже напрацьована. Мережі старіють, а ми два роки не можемо визначитись, з ким підписувати договір. 

Кінець кінцем ми дійдемо до того, що на ринку працюватимуть компанії, які будуть обслуговувати всі типи мереж одразу: газові, електричні, водопроводі і  навіть вентиляцію. Зараз, вузи випускають спеціалістів інженерних мереж, тому кадри в країні є. Єдине, що зараз вони тільки обирають спеціалізацію: електрика, вентиляція, кондиціонування, водогони.

Поява таких компаній допоможе власникам житла вирішувати проблеми всіх мереж в одній організації. До того ж, обслуговування всіх мереж пакетом має здешевити вартість послуги. Тобто, це має бути дешевше, ніж сервіс кожної окремої мережі різними підрядниками.

На жаль, це питання залишається заполітизованим. Я вважаю, що дискусію про внутрішньобудинкові мережі потрібно переносити на рівень фахівців. Тоді досить швидко буде знайдене оптимальне рішення для всіх сторін. Адже ми всі маємо жити безпечно.