Юлія П'ятецька Журналістка

Що насправді означає поза Зеленської на обкладинці Vogue

Олена Зеленська потрапила на обкладинку Vogue
фото: Vogue

Чому українці стали хейтити фотосесію, зроблену легендарною Енні Лейбовіц?

Із всієї фотосесії, зробленої Енні Лейбовіц для американського журналу Vogue, мені сподобалась тільки світлина, де Зеленські удвох. Там вичерпно про силу й ніжність, стійкість і крихкість, віру та надію. Про те, що кохання сильніше за смерть. А там саме кохання, і це не зіграти, не поставити, не зфотошопити. Вони там ще схожі як брат і сестра, так буває у шлюбі дійсно рідних людей, які невипадково стільки років поряд і попри все міцно тримаються один одного. Але доводити щось тим, хто вбачає в цьому фальшиву постанову, не має сенсу. Врешті-решт, кожен бачить те, що може уявити. А кохання трапляється не з усіма, як і довготривалий шлюб, і щаслива родина. І все таке інше. Це складний досвід, і те, наскільки він складний, теж на цьому фото.

Інша річ, що до жлобського хейту з приводу фотосесії стрімко долучилася наша культурна спільнота. І це лише зайвий раз свідчить, що сама по собі культура нічого не варта. Можна бути провідним мистецьким фахівцем з науковим ступенем і з задоволенням ображати людину, навмисно вишукуючи, куди вдарити і штовхнути, щоб зробити ще боляче, і ще, і ще, щоб не тільки оббріхати і образити, але й максимально принизити. Такий печерний цирк. Плебейські розваги. Багато бажаючих. І культура не заважає. Бо «деликатности и достоинству само сердце учит, а не танцмейстер».

Як гуляє село з приводу фотосесій, я останній раз спостерігала, коли оженився принц Гаррі, і громадяни з громадянками вздовж і поперек обговорювали несмак його дружини-«дворняжки» і «ложкомийки». Запам’ятала тоді комент тітоньки з Сиктивкару: «Жаль монархию!»

Гаррі, на жаль, так і не доїхав до Сиктивкару, щоб обрати собі гідну половинку, тому монархії гаплик, ну шо поробиш, мечты одни, судьба другая.

Який саме жаль викликали світлини Лейбовіц у нашої культурної спільноти, що на Зеленську вилили стільки бруду, тупих жартів, відвертої брехні, я так і не второпала. Першій леді нема чого закинути, вона ніколи не прагнула такої публічності, а навпаки уникала, не пхалася в політику, не дозволяла собі нетактовності, не робила гучних популістських заяв, щоб привернути увагу, вона взагалі не гучномовна. Але стружку зняли до кісток, розібрали як на партійних зборах. І сіра миша, і нікчема, і нездара, і притвора, і жахливо сидить, і виглядає як дурепа, і дозволяє собі фотосесії для глянцу, коли в країні війна. Наліпили мемасиків. Назбирали візуальних аналогій. Сама популярна аналогія – клоунеса Лотрека. Одна культуреса вкинула допис. Бо знається на творчості і Лотрека, і Лейбовіц, і на «контексті чорних колготок».

Начебто портрет дружини президента на обкладинці Vogue – це свідомий натяк Лейбовіц на «Клоунесу Ша-У-Као» Анрі де Тулуз-Лотрека. Була така французька акробатка, танцівниця «Мулен Руж», клоунеса, відкрита лесбійка і проститутка, одна з улюблених моделей Лотрека, з якою він товаришував, багато її малював, серія кольорових літографій «Вони», присв‘ячена проституткам, починалась з портрету Ша-У-Као.

І от з портрету Олени Зеленської начебто стирчіть саме цей референс. І ця візуальна аналогія. В контексті чорних колготок. Я не знаю, що це за контекст. Я знаю, що жіночі колготки з‘явились в 1959 році, тобто через 60 років після смерті Лотрека, що Ша-У-Као зображена в панталонах і панчохах, а Зеленська сидить в штанах. І сидить вона не в позі клоунеси Лотрека, а так, як сиділи і сидять різні жінки в усьому світі в різні часи. Зеленська сидить так, як любить сидіти сама Лейбовіц. І тому ця поза, да, невипадкова. Вона подобається фотографчині, яка вкладає в цю жіночу позу свій теж невипадковий зміст. Але проводити візуальні аналогії з Лейбовіц не цікаво, а з бідолашною французькою парією – навпаки. І цікаво, і зловтішно. І взагалі екскурс в класичний живопис, надо ж понимать.

Колись одну поважну вчительку мови та літератури поставили на заміну в не свій клас, вона вирішила не напружуватись, принесла картину Крамського «Невідома» і сказала: «Описуйте». Не знаю, як зараз, а в радянській школі було таке завдання – опис картини, пропонувався переважно класичний живопис. Лотрека там, правда, не було. Діти стали описувать, і хтось спитав за автора. Вчителька напружила мозок і відповіла, що це Репін. Одна дівчинка заперечила, вчителька наполягала, дівчинка не погодилась і пішла за двері. Бо вчителька вважала себе провідним фахівцем і не хотіла слухати якусь шмакодявку, що підриває її авторитет. І взагалі у неї були візуальні аналогії. А також алюзії, ремінісценції, конотації і різноманітні референси, якими вона могла стулити пельку будь-кому. Тому всі понаписували, що Репін дуже красиво намалював тьотю в шляпі з білим пушком. «Бо коли вчитель каже, що це Репін, то буде Репін!» Бо коли ти провідний фахівець, проти ЛОМа нет приема.

Читайте також: Олена Зеленська потрапила на обкладинку Vogue: зворушливі кадри з президентом
Думки авторів рубрики «Думки вголос» не завжди збігаються з позицією редакції «Главкома». Відповідальність за матеріали в розділі «Думки вголос» несуть автори текстів

Коментарі — 0

Авторизуйтесь , щоб додавати коментарі
Іде завантаження...
Показати більше коментарів
Дата публікації новини: