рус

    Натисніть «Подобається», щоб читати
    Glavcom.ua в Facebook

    Я вже читаю Glavcom в Facebook

    Депутати знову хочуть карати представників ЗМІ за наклеп

    • Михайло Поживанов

      Політик, громадський діяч

    • Розсилка
    16 січня 2014-го кануло в Лету разом з Януковичем та тодішнім парламентом? - Депутати знову хочуть карати представників ЗМІ за наклеп
    16 січня 2014-го кануло в Лету разом з Януковичем та тодішнім парламентом?

    Поки краще не підливати олії у вогонь – він може обпекти тих, хто так затято роздмухує це полум’я

    Є одна ідея, котра муляє всім (за винятком хіба що першого й другого) депутатським скликанням. Полягає вона у бажанні карати медійників за оприлюднену інформацію. Подається під соусом боротьби з наклепом, готується з приправою у вигляді штрафів, ба навіть тюремних термінів. Власне, ті, хто пам’ятає сутність законів «16 січня», розуміють, про що йдеться.

    Стривайте, але 16 січня 2014-го кануло в Лету разом з Януковичем та тодішнім парламентом? Все так, але іноді Лета викидає на берег всілякий непотріб – на кшталт, зокрема, повернення до колишніх методів.

    Наклепали законопроект про наклеп і зараз – акурат до 5-тої річниці Революції Гідності. 20 листопада 2018-го в парламенті зареєстровано проект закону №9306, авторами якого є депутати від БПП Микола Паламарчук, Артур Палатний та Олег Велікін. Всі троє раптом вирішили заопікуватися правами тих, на чию ділову репутацію вчинено замах. Серед потенційних позивачів – певна річ, політики та чиновництво, серед відповідачів – всі, хто поширює «неправдиві відомості» (читай – журналісти).

    І ось парочка цікавих пасажів: якщо наклеп поєднаний з обвинуваченням у вчиненні тяжкого чи особливо тяжкого злочину, карати злочинця необхідно «обмеженням волі на строк від двох до п'яти років або позбавленням волі на строк до трьох років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого». Жорстко, чи не так? І ще один момент – в пояснювальній записці говориться про те, що на авторів даного опусу справив враження «випадок зі звинуваченнями, що лунають з боку деяких засобів масової інформації на адресу народного депутата України щодо причетності до вчинення особливо тяжкого злочину (напад на громадську активістку Катерину Гандзюк)».

    Власне, з цього й слід було починати, тоді б все відразу стало зрозумілим. У співавтора Паламарчука працював помічник – Ігор Павловський, якого нещодавно арештували як ймовірного організатора нападу на Катерину Гандзюк. До речі, Паламарчук звільнив помічника тільки після того, як його прізвище з’явилося у ЗМІ, а не коли поліція почала розслідувати можливу причетність Павловського до злочину.

    Як же це «прекрасно», коли особисті фантомні болі нардепів спонукають їх братися за перо й народжувати закони, покликані захистити передусім їх персональний містечковий інтерес.

    Для тих, хто забув, нагадаю: посилити відповідальність за наклеп (аж до кримінальної) намагалися ще за Кучми. У 2004-му цим переймався Леонід Черновецький, у 2005-му — Володимир Аніщук. Двічі з ініціативою криміналізувати наклеп виступав Василь Кисельов (2006 та 2010 рр.), а також Антон Яценко (2008 рік) та Віталій Журавський (2012-ий). У всіх вище згаданих достойників ініціативу перехопили ті депутати попереднього скликання, які 16 січня 2014-го проголосували за блок так званих «диктаторських законів».

    При цьому кожного разу подібні законодавчі ініціативи викликали широкий осуд не лише українських та міжнародних правозахисних і медійних організацій, але й інституцій рівня ОБСЄ, Ради Європи, Комітету ООН з прав людини. Здавалося б, на цих граблях вже доволі відтанцьовано, але — ні. Й у наш «новітній» (тобто постреволюційний) час спроби протягнути до кримінального кодексу такі положення тривають. У 2016 році нардеп Євген Мураєв вніс до Верховної Ради законопроект, яким пропонував «підрихтувати» Кримінальний кодекс та доповнити його відповідними статтями. Мураєвське дітище не дійшло навіть до розгляду у сесійній залі, але це ще не кінець історії.

    Група колег Мураєва (всі, як один, екс-регіонали, а нині члени групи «Відродження» Дмитро Святаш, Валерій Писаренко, Володимир Мисик, а також позафракційний Анатолій Денисенко та представник «Опоблоку» Дмитро Шенцев) породили законопроект № 8270-2, де мова — знову таки — йде про посилення відповідальності за наклеп.

    Зацікавлення екс-«регіоналів» у тому, щоб протягти до законодавчих актів положення про посилення відповідальності за наклеп, є зрозумілим. По-перше, з їхнього боку це — своєрідна данина традиції та ностальгія за 16 січня. По-друге, бажання убезпечити від дискомфорту власного кандидата.

    Але було б несправедливо говорити, що подібними намірами грішить тільки опозиція. Не далі як 18 квітня цього року голова комітету Верховної Ради з питань нацбезпеки і оборони Сергій Пашинський попросив комітет напрацювати законодавчі зміни щодо кримінальної відповідальності за поширення неправдивої інформації, яка підриває обороноздатність України.

    А почалося все з публікації в журналі «Новое время» під назвою «Служили два товариші», де йшлося про корупційні схеми високопосадовців в оборонній сфері. Головний редактор медіа заявив про погрози з боку Пашинського, крім того, останній подав позов «про захист честі, гідності та спростування недостовірної інформації» проти ТОВ «Видавничий дім Медіа-ДК». Судитися з «Новым временем» надумав «Укроборонпром», але головним в цій історії є саме намір Пашинського ініціювати введення кримінальної відповідальності за наклеп.

    Як то кажуть у народі, кожна жаба своє болото хвалить і за нього горою стає. Ініціативу Пашинського підхопила та творчо розвинула згадувана вище трійця з БПП. Та ще й додумалася до того, до чого не дійшов куцим розумом жоден з «папєрєдніков»: прямо вказала на те, де її власна больова точка – у справі Каті Гандзюк... Що тут іще додати? Одне слово – «браво!» за таку цинічну відвертість та повну відірваність від сьогочасних суспільних запитів.

    Тим, хто хоче мені заперечити, вказавши на західний досвід, відповім: так, у США за наклеп доведеться сплатити штраф до 250 тисяч доларів або тривалий час провести за гратами. У Франції за наклеп можна поплатитися не тільки штрафом до 45 тисяч євро або тюремним терміном до п'яти років, а й забороною займатися певними видами професійної діяльності. У Німеччині є таке поняття як «наклеп проти чинної влади, її образа чи заклики до порушення цілісності республіки». Покарати за це можуть великим штрафом або позбавленням волі до п'яти років.

    Але є один важливий нюанс: правозастосовна практика в США, Великобританії або Франції практично виключає спроби використовувати закон не за призначенням. Особливо ж ретельно там дбають про права та можливості мас-медіа. Це означає, що захищеними є обидві сторони потенційного конфлікту: і медійники, і герої їхніх публікацій. Коли й Україна перестане використовувати закон для прицільного відстрілу невгодних, тоді – welcome – каратимемо за наклеп і ми. А поки краще не підливати олії у вогонь – він може обпекти тих, хто так затято роздмухує це полум’я.

    Джерело: Лівий берег

    Думки авторів рубрики «Думки вголос» не завжди збігаються з позицією редакції «Главкома»
    Коментарі ()
    1000 символів залишилось
    ПОПУЛЯРНІ АВТОРИ
    Сергій Згурець
    Сергій Згурець

    Директор інформаційно-консалтингової компанії Defense Express

    Юрій Бутусов
    Юрій Бутусов

    Журналіст, громадський діяч

    Лариса Ніцой
    Лариса Ніцой

    Письменниця

    Сергій Грабовський
    Сергій Грабовський

    Політичний аналітик

    Сергій Фурса
    Сергій Фурса

    Спеціаліст відділу продажів боргових цінних паперів Dragon Capital

    НАЙПОПУЛЯРНІШЕ