Нові військові авантюри Путіна спрацюють лише проти нього самого

Головним змістом цього політичного сезону в Росії будуть, природно, так звані «вибори Путіна». «Так звані», тому що вибір давно зроблено – Путін залишається президентом. Зрозуміло, що в нього будуть придуркуваті спаринг-партнери, такі клоуни, які повинні зображати невідомо для кого, що в нас теж, виявляється, є вибори. Тут ніяких цікавих подій я не чекаю.

Аналогічно до нового обрання Путіна, до березня 2018 року, мабуть, не буде якихось великих відставок. Ймовірно, вони будуть відразу після обрання, щоб якось показати, що рух у політичному житті має місце. Ще у внутрішній політиці цікаво, як будуть розвиватися події навколо [головного виконавчого директора «Роснафти» Ігоря] Сєчіна – досить багато останнім часом говорять, що його позиції трошки послабилися; як відбудеться суд над [екс-міністром економічного розвитку Російської Федерації Олексієм] Улюкаєвим, тому що він пішов, як кажуть, на повну «несознанку» і звинувачує Сєчіна в організації провокації. Подивимося, чи означає це, що над Сєчіним згустилися хмари, що Путіну він в якомусь сенсі став менш зручний, чи це просто Улюкаєв такий відчайдушний і йде з гармошкою на кулемет. Але впевненості ні в тому, ні в іншому ніякої немає, тому що російська внутрішня політика ще більшою мірою, ніж в радянські часи, – таємниця, покрита мороком. Та й немає в Росії ніякої внутрішньої політики, тому що все вирішує одна людина, а є кадрова політика.

Навального, мабуть, на вибори не допустять. Просто тому, що Путін не хоче найменшого дискомфорту. Втім, навіть якщо б він брав участь у цьому цирку, то шансу в нього жодного не було б, тому що навіть за найчеснішого підрахунку голосів він маловідомий.

Я не чекаю і у зовнішній політиці жодних великих подій, зокрема на українському напрямку. Тому що під вибори для Путіна особливо важливо показати стабільність, спокій, впевненість тощо. Військові авантюри спрацюють лише проти нього, не викликають ніякого захвату і народного ентузіазму. Якщо завтра ввести танки в Одесу, на три дні, звичайно, буде неймовірний захват – але це менше, ніж з приводу Криму. Ну а потім будуть лише подив і роздратування. Загалом, зовнішньополітична програма, яка була не просто головною, а єдиною в Росії, починаючи з 2011 року, і зайняла собою весь простір після Криму, себе, як мені здається, вичерпала. Рухатися Путіну немає куди – ні в Україні, ні в інших місцях.

Зрозуміло, можуть бути обставини, що ніяк від Путіна не залежать. Тоді він буде на них реагувати. Але я не думаю, що Німеччина чи США будуть серйозно загострювати відносини з Росією – це не в їхніх інтересах. На виборах у Німеччині, як всі стверджують, все більш-менш зрозуміло: Меркель, мабуть, залишається [канцлером]. По-моєму, ні загострення з Росією, ні замирення з Росією в її плани зовсім не входить.

Ця тягомотина під назвою «мінський процес», яка тягнеться вже кілька років, здається, всіх більш-менш влаштовує: дипломатам є про що базікати, журналістам є про що писати, політичним ентузіастам є за що переживати. Але якісь реальні дії, думаю, там ніхто робити не хоче. Брати на себе ризики, відповідальність – заради чого? Німцям, зрештою, не все одно, що буде на Донбасі? Ситуація застигла, і німців, здається, це влаштовує.

Що стосується Трампа, то його становище настільки паршиве, що, напевно, останнє, про що він зараз може думати, – це Росія. Останній скандал зі знесенням пам'ятника [у Шарлоттсвіллі] і звинувачення в тому, що Трамп прикриває прямих нацистів – обвинувачення, від якого йому досить важко відкараскатися, – внесли розкол всередині Республіканської партії. У Америці наступного року пройдуть серйозні вибори в Конгрес – боротьба буде важка. І я думаю, що зараз для Трампа важливо показати хоч мінімальний успіх у внутрішній політиці, виконати хоч одну зі своїх обіцянок. Поки що він не реалізував абсолютно нічого. Я думаю, що зараз Трамп, якщо він, звичайно, остаточно з розуму не вижив, не буде шукати пригоди в зовнішньому світі – крім тих, які гарантували б йому швидкий і безумовний успіх. Але таких ситуацій начебто не передбачається. Ну і головне – як піде розслідування пана Мюллера (спецпрокурора Роберта Мюллера, який розслідує зв'язки команди Трампа з Росією та втручання РФ у американські вибори): чи будуть Трампу пред'явлені звинувачення, що тягнуть на імпічмент. У такій поганій ситуації влаштовувати зовнішньополітичні авантюри, мені здається, безперспективно: відвернути увагу американців таким чином неможливо, а вляпатися в якусь дурну історію з характером Трампа – більш ніж легко.