Натисніть «Подобається», щоб читати
    Glavcom.ua в Facebook

    Я вже читаю Glavcom в Facebook

    «Пісенний фронт» Дня Перемоги: роздуми post factum

    • Сергій Грабовський

      Політичний аналітик

    • Розсилка
    «Пісенний фронт» Дня Перемоги: роздуми post factum

    Вийшов оце вранці 9 травня ...

    Не знаю, як у вас, а у мене всі ці роки – попри декомунізацію, деколонізацію, дерусифікацію тощо – кожне 9 травня, кожен День перемоги над нацизмом залишав у душі відчуття чогось неправильного. І не через політичні дійства адептів «русского мира» з його культом «смерті за Родину, за Сталина» та тотальної гекатомби («мы за ценой не постоим»), без якої, мовляв, і перемога не перемога, не через притаманне цим особам справжнісіньке «побєдобєсіє» (як назвав це один російський публіцист) – чого, зрештою, чекати від такої публіки? І не через недостатньо відповідальне ставлення нашої влади до змістовного «переформатування» цього свята, бо ж, скажімо, де можна було легко купити емблему з червоним маком – а вони мали би продаватися на кожному кроці гривень по десять? І ось, нарешті, здається, вдалося вловити один із тих важливих чинників, які десь на підсвідомому рівні створюють враження отого самого «неправильного».



    , щоб їхати на прямий ефір одного з телеканалів і біля автобусної зупинки, де відбувалося досить скромне святкове дійство – жодної комуністичної чи «колорадської» символіки! – почув з репродуктора пісню про «смуглянку-молдованку». Ту саму, що на повну силу використана в уславленому фільмі Леоніда Бикова «В бій ідуть самі «старики». Пісню, яку справді співали на фронті, починаючи десь із 1943-го. Але ж написана вона… у 1939-40 роках! У числі тих пісень, які були призначені ще тоді для походу до Європи, тобто для «Великой Отечественной» в її первинному задумі – грандіозного розширення меж «социалистического отечества», аж до Ла-Маншу і далі («Чтоб от Японии до Англии сияла родина моя»). Для всіх «визволених» країн були заздалегідь заготовлені відповідні пісні. Деякі були використані, як-от «Белоруссия родная, Украина золотая», «Суоми-красавица». А деякі використати тоді не вдалося, тож вони випливли з небуття тільки з 1943-44-го: «Смуглянка» чи «Под звездами балканскими», часом у дещо переробленому вигляді. А деякі так і «пропали безвісти»:

    Красный стяг, коммунарами поднятый,

    Принесли мы, французский народ,

    И Париж ваш, у Гитлера отнятый,

    Вновь под знаменем красным живет.

    До речі: вважаючи, що Гітлер – за прикладом Першої світової – неодмінно загрузне у позиційних боях на Західному фронті, Сталін на літо 1940-го планував «червоний бліцкриг» на Балканах, розгром Румунії, вихід на кордон із Болгарією й далі – за підтримки Чорноморського флоту – до Босфору та Дарданелл. Але Гудеріан з Манштейном своїми танковими проривами все зіпсували, над Парижем піднісся дещо інший червоний прапор, а Румунія вирішила без бою віддати Північну Буковину й Бессарабію, от і довелося «саджати на лаву запасних» різних там «смуглянок-молдованок»…

    А за «Смуглянкою» з динаміків залунало «Платком махнула у ворот моя любимая…» Пісня, написана… у травні 1941-го (читайте спогади автора її слів Євгенія Долматовського)! Знову пісня, призначена для зовсім іншої «Великой Отечественной», хоча, як і попередня, пісня гарна. І взагалі, багато гарних пісень написано під час радянсько-німецької війни, але серед них – жодної української. Що зайвий раз доводить: для українців, безсумнівно співучої нації, війна ця в жодному її форматі не була «Отечественной». Я про це писав іще два десятка років тому, сьогодні, нарешті, про це заговорили й державні чиновники. Що ж, краще пізно, ніж ніколи… Та мова не лише про те, що певне число пісень, написаний для загарбницького походу до Європи, 9 травня щороку виступає в ролі «пісень армії визволителів», хоча і це дряпає слух. Головне – в іншому: у тому, що навіть за радянських часів «пісенний вимір» Дня Перемоги був значно адекватнішим. І ось чому.

    Ті, кому нині, як то кажуть, «за сорок», мають пам’ятати блискуче виконання Муслімом Магомаєвим пісні ««Белла чао» («Привіт, красуне»), написаної невідомим італійським партизаном. Щоправда, в ній знілили кілька слів, додали про «гарібальдійських (тобто комуністичних) партизан, але загалом це була автентична пісня Руху Опору. Цю пісню, як й італійську ж «Банд’єра Роса» («Червоний прапор»), пісні болгарських, польських чи словацьких (ясна річ, теж комуністичних) партизан, пісні німецького Рот Фронту тощо звучали тоді в концертах на 9 травня! Як і пісні українською мовою – правда, вже повоєнні та посутньо антивоєнні: «Степом, степом…» чи «Ми ровесники з тобою, батьку…», інші пісні «мовами народів СРСР». Сьогодні ж навіть ті, хто щиросердо влаштовує начебто декомунізовані заходи до Дня Перемоги над нацизмом, схоже, вважають: інших пісень «про війну», крім російських, не існує. А що це, як не успішний наслідок впливу путінської – і допутінської певною мірою також! – «пісенної пропаганди», з одного боку, і серйозних недоробок з боку тих державних і громадських структур, що повинні були би змістовно наповнити правильну тезу про «спільну перемогу над нацизмом», з іншого боку? Спільну не лише з росіянами, а з усіма Об’єднаними Націями?

    Так, 2/3 сухопутних сил Третій Рейх втратив на Східному фронті (при цьому не забуваймо: на цьому фронті воювали Військо Польське й Чехословацький корпус, а з кінця 1944-го – болгарські та румунські війська). А от 2/3 авіації нацисти втратили на Західному фронті. І фактично всі втрати гітлерівського флоту – це наслідок дій західних союзників. А Рух Опору боровся по всій Європі, в тому числі в самій Німеччині. Відтак на «пісенному фронті» у День Перемоги над нацизмом мали би звучати пісні всіх тих, хто наближав цю перемогу. Включно з піснями українських повстанців – бо ж саме ці пісні наочно засвідчують, яка саме війна для українців була справді народною і саме ці пісні гідно витримали випробування часом.

    Джерело: День

    Думки авторів рубрики «Думки вголос» не завжди збігаються з позицією редакції «Главкома»
    Коментарі ()
    1000 символів залишилось
    ПОПУЛЯРНІ АВТОРИ
    Богдан Яременко
    Богдан Яременко

    Голова правління «Майдан Закордонних Справ»

    Кирило Сазонов
    Кирило Сазонов

    Політичний оглядач

    Костянтин Машовець
    Костянтин Машовець

    Координатор групи «Информационное сопротивление»

    Денис Казанський
    Денис Казанський

    Журналіст

    Сергій Фурса
    Сергій Фурса

    Спеціаліст відділу продажів боргових цінних паперів Dragon Capital

    НАЙПОПУЛЯРНІШЕ