Що ж все-таки відбулося у Раді 18 лютого 2016 року

Репліка на публікацію Боротьба з земельною мафією чи власним народом? Її автором виступив народний депутат Аркадій Корнацький.

Депутат стверджує, що Верховна Рада України відібрала в простих українців право на безоплатне отримання земельних ділянок. І відтепер громадянин не зможе більше безплатно одержати шмат землі для того, щоб побудувати будинок чи займатися садівництвом або особистим селянським господарством. Тепер для цього треба брати участь в земельному аукціоні, що допоможе, на думку авторів закону, подолати земельну мафію.

Цілком слушно сказано про фарс, але полягає, він у іншому. Приватизація зберігається, але за інформаційним приводом про боротьбу з корупцією, Держгеокадастр намагається зберегти, і поки-що вдало, за собою право на розпорядження землями за межами населених пунктів!

Цікаво те, що чиновники самі ж виступають за позбавлення себе «обтяжливих» повноважень, готують відповідні законопроекти, але до реального голосування черга так і не дійшла, не зважаючи на десятки зареєстрованих законопроектів з часів втечі Януковича.

У фахових колах подейкують навіть про змову з парламентарями щодо подальшого блокування передачі права розпорядження землями на місця. І нещодавно розіграна постановка у парламенті тому доказ.

Навіть за діючого законодавства облгеокадастри можуть делегувати право видавати відповідні накази своїм же підрозділам на районний рівень, де можливий реальний контроль з боку місцевої громади. Але у відповідь категоричне ні, бо мовляв на місцях ви змовитесь і корумпуєте білих та пухнастих районних начальників. Тому ставки за гектар тримаються та зростають, а реальний громадський контроль не дістанеться до обласних небожителів.

Тому, Аркадію Олексійовичу, дозволю собі не погодитись з вами щодо завершення приватизації вільних земель в Україні.

Так, на перший погляд, сенсаційна нова редакція абзацу 16 статті 134 ЗК України ніби припиняє відведення земель без конкурсу і встановлює завершення приватизаційного процесу несформованих ділянок, залишаючи лише таке право на користування для сінокосіння, випасу худоби та городництва, яке, до речі не має обмежень щодо площ, і цим правом активно користуються «селяни-косарі», наприклад, у відомому на всю країну селі мільйонерів - Козині 3223155400:03:039:0074.

Але аналізуючи чинну на сьогодні ст. 134 та проголосовані зміни до неї за порівняльною таблицею та стенограмою засідання ВР, вбачається, що шановні депутати, зокрема члени аграрного комітету, не знають а ні чинної, ні кінцевої редакції норми за котру голосують. Тим паче кінцева редакція невідома як простим громадянам, так і зацікавленим, тому дані висновки робляться за наявною інформацією на порталі ВР.

Так, частиною третьою статті 134 визначено, що земельні торги не проводяться при наданні (передачі) земельних ділянок громадянам у випадках, передбачених статтями 34, 36 та 121 цього Кодексу, а також передачі земель загального користування садівницькому товариству та дачному кооперативу. Статті, зазначені як виняток, дублюють чинний абзац 16 частини другої ст. 134, окрім передачі земель у користування для ведення фермерського господарства.

Внаслідок змін припиняється лише продаж прав та користування ділянок без аукціонів для ведення фермерського господарства та «доприватизація», тобто викуп або оренда земель за статтею 121 понад встановлені норми.

Залишається відкритим запитання, чому одна сторона намагається заявити про революційну боротьбу з корупцією, що виглядає вдаваною, оскільки відбувається лише гра з нормами, що дублюються у межах однієї статті кодексу. Навіщо залишати у шістнадцятому абзаці сінокосіння, якщо право на нього зберігається у наступній частині?

А у той час інша сторона заявляє про повне порушення прав простих громадян щодо приватизації, яка за всіма чинними нормами в Україні діє, звісно, у випадку із землею – до повного вичерпування цього ресурсу.

Що ж все-таки відбулося у ВР 18 лютого 2016 року, депутати некомпетентні чи потрібен інформаційний привід для вдавання боротьби з корупцією у Держгеокадастрі?