«Особливий статус» для Донбасу не спричинить ланцюгову реакцію

Є купа причин того, чому окупованому Донбасу не можна давати будь-який особливий статус, тим більше закріплений на рівні Конституції. Доречно вести мову про формування законного антиукраїнського анклаву на сході країни, про блокування європейської інтеграції з боку цієї, по суті, держави в державі, про вплив Кремля на політику Києва через приводний пасок реінтегрованого в особливий спосіб Донбасу тощо. Але навряд є сенс говорити, що спеціальний статус для нині окупованої території є небезпечним з огляду на можливість ланцюгової реакції, яка розпочнеться з наданням Донецьку та Луганську особливих прав.

Сьогодні багато хто переконує, що надання автономії Донбасу показує вигідність сепаратизму, що, як тільки ми надаємо цій території особливі права, таких же прав зажадають і інші регіони України. Однак така позиція є далекою від реальності. Насправді вся «вигідність» донбаського сепаратизму на сьогодні полягає в тисячах смертей та вщент зруйнованому війною регіоні. Трагічний досвід Сходу має радше застережний, аніж стимулюючий ефект для розвитку сепаратистських настроїв в українському суспільстві. До того ж, якщо ми допускаємо можливість спровокувати хвилю автономізації регіонів через Донбас, то фактично визнаємо, що в Україні наявний високий рівень сепаратистського потенціалу, а в Донецькій і Луганській областях триває громадянська війна, а не війна із зовнішнім агресором.

Подібна риторика є шкідливою і неправдоподібною. Якби не пряме втручання Росії, війни на Донбасі сьогодні б не було, а проблему проросійських орієнтацій донбаського населення можна було вирішити без крові і навіть без особливого статусу. Якихось же внутрішніх аутентичних передумов для перетворення регіонів на автономії чи суб’єкти федерації в Україні наразі немає. Тож коли ми розглядаємо схожі проблеми, треба завжди розуміти їх джерела. Першопричиною ж розвалу української держави шляхом культивування сепаратизму та ідей федералізації є зовнішній чинник, а не закостенілі самобутності, власні державотворчі традиції і прагнення до політичної незалежності окремих регіонів України.