Зона нестабільності: що чекає на Центральну Азію після Іслама Карімова?

Наразі взагалі йдеться про те, що незмінний узбецький лідер помер, хоча офіційні джерела влади не надали підтвердження такої інформації. Але в будь-якому разі зараз на порядку денному вже перебуває питання щодо ймовірного наступника Іслама Карімова.

До основних претендентів ЗМІ та низка експертів зараховують прем’єр-міністра Шавката Мірзіяєва та віце-прем’єр-міністра Рустама Азімова. Перший є досвідченим політиком, який неодноразово обирався до парламенту та був губернатором двох областей. Також він має добрі відносини із кланом Карімових та користується репутацією вірного соратника поки що чинного президента. Вважається, що Шавкат Мірзіяєв мав відношення до справи із обмеженням впливу Гульнари Карімової (старша дочка) з подальшим її поміщенням під домашній арешт. Якщо говорити про фігуру Рустама Азімова як можливого наступника, то варто зазначити, що він користується впливом серед ташкентської еліти і також володіє непоганими зв’язками. Тому в разі смерті Іслама Карімова варто очікувати боротьби між прем’єром та його заступником.

У ситуації, яка склалася довкола крісла президента, також слід враховувати вплив такої особи, як Рустам Іноятов. Він з 1995 року очолює Службу національної безпеки і фактично є «сірим кардиналом» Узбекистану, оскільки контролює всі інформаційні потоки в державі та бере участь у прийнятті важливих політичних рішень. Тому його позиція є істотною в контексті вирішення питання з імовірним наступником. Сам Іноятов навряд чи вийде на передній план, оскільки, як і Іслам Карімов, перебуває у поважному віці.

Загалом варто зазначити, що в будь-якому разі смерть чинного президента Узбекистану кардинально вплине на ситуацію в Центральній Азії. Іслам Карімов залізною рукою підтримував баланс політичних та етнічних сил у власній державі й займав непоступливу позицію під час суперечок із сусідами. Узбекистан – поліетнічна та найбільш населена країна регіону. Смерть незмінного диктатора може призвести як до посилення відцентрових тенденцій, так і до активізації «заморожених» конфліктів із сусідами, перш за все за водні ресурси. Такий сценарій є небажаним не лише для країн Центральної Азії, а й для Росії та США, які побоюються появи нового центру поширення ісламського екстремізму.