Чому Україні важливо побудувати довготривалі відносини з Бразилією

На бразильському дипфронті без змін.

Все частіше доводиться чути з усіх боків про надзвичайну важливість Бразилії для України, особливо зараз, у контексті потенційних переговорів і можливої посередницької місії. Дійсно, попри всю безвихідність ситуації із нинішнім урядом, ця країна заслуговує на те, щоб накінець почати працювати з нею по-справжньому серйозно. А це означає насамперед виділення необхідних ресурсів, насамперед, кадрових, але також і фінансових. На одному ентузіазмі, як ми звикли, тут не виїдеш.

На жаль, у цьому контексті добрих новин немає. Наша дипломатична команда і надалі складається з цілих двох дипломатів. Досі так і не відбулося жодної оптимізації і перерозподілу штатних розписів всередині дипслужби. І хоча після більш як піврічної перерви до нас зрештою прибуде новий колега, який був обраний через зовнішній конкурс, це не вплине кардинально на ситуацію. І це реально засмучує, бо ми чудово знаєм, що для виправлення цього критичного положення достатьо перевести посади з тих посольств, де наших дипломатів непропорційно багато. Тобто насправді навіть не потрібні додаткові видатки. Це – суто політичне рішення.

Багато хто чомусь сподівається в Києві, що ми все ще зможемо якось містичним чином зачарувати Лулу, і він змінить своє ставлення до України і до російської агресії. Мушу Вас розчарувати: не змінить. Дива не станеться. Це означає, що нам треба буде кардинально коригувати наші підходи у відносинах з ФРБ до осені 2026 року, коли відбудуться наступні президентські і парламентські вибори, а також вибори губернаторів штатів.

Найбільший виклик полягає у тому, що навіть якщо через два роки відбудеться зміна влади, це зовсім не означатиме, що наступний президент і уряд будуть більш проукраїнськими. Головний виклик перед вітчизняною дипломатією, це не стільки де-факто проросійський уряд Лули, скільки наявність широкого консенсусу серед політичних еліт Бразилії про те, що Росія є надважливим геополітичним та економічним чинником. А відтак не можна за жодних обставин допустити погіршення відносин з Москвою.

Ми всі ще добре пригадуємо попереднього президента Болсонару, який напередодні 24 лютого 2022 року здійснив візит до Путіна, до якого він відчував неприховану особисту симпатію. Згадаймо, що протягом першого року великомасштабної агресії, коли Болсонару ще був при вдаді, зовнішньополітичний курс щодо РФ був майже ідентичний із нинішнім.

Тому завдання перед нами стоїть надзвичайно складне – через всі можливі канали – медійні, суспільні, релігійні – спробувати поламати це порочне коло на нашу користь. Чи можливо це зробити? Чи є шанс достукатися не лише до сердець, але й умів бразильської політеліти, щоб вона стала на наш бік? Не маю сумнівів, що так. Але для цього потрібно підготувати амбітний план стратегії дій на наступні 10 років із виділенням відповідних ресурсів: людських і фінансових.

Наразі ж ми поки займаємося тут донкіхотизмом, шукаючи доступ до тих, хто може нам помогти, і розширюючи коло друзів Андрій більшу частину часу проводить у Конгресі, встановлюючи довірливі контакти з сенаторами і членами Палати депутатів. Нещодавно вдалось відправити до Києва – вперше за більш ніж десяток років – парламентську делегацію. На цьому тижні вперше за дуже тривалий час приймали народних депутатів у Бразиліа, організували їм насичену програму зустрічей. Наступного тижня прибуває ще одна делегація Верховної Ради.

Завдяки налагодженим контактам з керівництвом головних церков Бразилії – як католицької, так впливових і євангелістів і баптистів, вдалося винести Україну на перший план Національного молитовного сніданку, що відбувся днями у Конгресі. Лише посол України Андрій Мельник був єдиним почесним гостем у президії і отримав честь прочитати молитву за справедливий мир в Україну у колі десятків сенаторів, депутатів, урядовців і суддів. Це був дійсно невеликий прорив нашої релігійної дипломатії.

Паралельно посилюємо контакти з впливовими регіональними елітами, насамперед, керівництвом штатів. Так, посол Мельник зустрівся з главою урядової канцелярії найбільш потужного штату Сан-Пауло – міністром Артуром Лімою (ВВП – бл. 700 млрд. дол. США, або третина національного ВВП Бразилії). Саме цей міністр є «правою рукою» найбільш впливового в країні губернатора Тарсізіо де Фрейса, який має високі шанси стати кандидатом на президентських виборах 2026 р. від правоцентристських сил.

Але ми стоїмо лише на початку довгого шляху, який вимагатиме багаторічних зусиль на всіх рівнях. Тож годі наївно сподіватися на бразильське чудо вже завтра. Його не станеться завтра. І післязавтра. Це не спринт, а марафон. І якщо ми до нього належно підготуємося і добіжимо, то тоді диво може статися.

Нагадаємо, що в інтерв’ю «Главкому» посол Мельник розповів, чого йому вдалося досягти у Бразилії за перший рік роботи, пояснив, чому величезна українська громада у цій країні не здатна вплинути на її політику, а також оцінив можливості затримання Путіна, якщо той наважиться приїхати до Бразилії на саміт G-20 цієї осені.

Крім того, Андрій Мельник розповів про тектонічні зміни у німецькому політикумі, загрозу зростання підтримки України та наслідки інформаційної спецоперації проти України у справі розслідування підриву «Північного потоку – 2».