Ганьба Скабєєвої як символ російської пропаганди
Гості російських передач уже думають не стільки про Путіна, скільки про те, як жити після нього
Місяць тому Скабеєва зганьбилася перед власними глядачами.
Вона виклала на свій Телеграм-канал відео. Там був Путін, що дув щоки та розповідав про велич – нічого нового, та сама знана нами тварина в природному середовищі.
Втім, комусь із глядачів це так сподобалося, що закортіло відео завантажити. І виявилося, що файли з відео звуться «Пыня» та «Пыня_мобшиза».
Штірліц ніколи не був настільки близький до провалу. Пиня – це одне з найобразливіших прізвиськ, яким Путіна клянуть у рідній федерації. А «мобшиза» додаткового тлумачення не потребує. Скабеєва, звісно, відбрехалася, мовляв, це все українські Телеграм-канали фейки розкидають. Але осадочок залишився. Й осадочок цей викликає питання: а хто з них справді вірить у те, що каже?
Є підозра, що небагато хто. Принаймні Скабеєва та Соловйов явно перебувають на тому етапі, коли натхнення не надає навіть кокаїн – вони збиваються просто в ефірі.
Гості їхніх передач і зовсім уже думають не стільки про Путіна, скільки про те, як жити після нього.
Дуже кумедно виглядала ситуація, коли Костянтин Затулін – людина, яка присвятила спробам руйнації України десь половину життя – у прямому ефірі лаявся із тим самим Соловйовим, доводячи, що Херсон – це не зовсім Росія і однаково, що там у Конституцію написали.
Іронія ще в тому, що в них уже не виходить не помилятися – сама реальність, створена за образом та подобою путінських марень, є взаємно протирічною.
От Затулін каже, що Херсон – не така вже й Росія. І порушує цим Кримінальний кодекс РФ – піддає сумніву територіальну цілісність держави. А Соловйов йому каже, що Росія, раз уже проголосували. Теж порушує тим самим Кримінальний кодекс РФ – дискредитує російську армію, стверджуючи, що вона віддала російську територію на поталу українцям. Стоять два пузатих дядьки в ефірі та на брудершафт порушують одну й ту саму статтю 280-ту статтю КК РФ – тільки один частину другу, а інший – третю. А інакше не можуть. Бо не порушити закон можна, лише взагалі не говорячи про війну в Україні, а для них це вже порушення наказу.
Й обидва розуміють, що можуть зрештою сісти, якщо випадуть із милості ханської. Тому обидва дуже стараються.
Так само старається Дмитро Медвєдєв. Його ескапади в Телеграмі вже давно догнали та перегнали марення покійного Жириновського. І вони явно викликані не тільки алкоголізмом, а й розумінням того, що в прекрасній Росії майбутнього, де рулитиме той, у кого кувалда більша, йому може й місця не знайтись.
Найкращий бік диктатури – той факт, що коли в ній усе починає йти шкереберть, а винний вождь, його посіпаки відразу починають воювати один з одним. Бо ж вождя винним називати не можна – а, отже, винним вождь призначить когось із них. Тому всі зусилля йдуть лише на те, щоб когось іншого – «умри ты сегодня, а я завтра». Тому всі ті, хто опинилися з Путіним в одному човні, що все швидше набирає воду, кидають усі зусилля не на латання пробоїн, а на те, щоби першим вишвирнути за борт сусіда.
Безумовно, серед російських пропагандистів залишаються і ті, хто щиро вірить у те, що каже.
Проханов, наприклад, марив достатньо довго, щоб суто фізично зійти з розуму. Вірю і в Прилепіна, який уже каже «у России Христос». Це для нас звучить так, ніби вони Сина Божого хочуть узяти в полон, а колишній вертухай, на якого впала популярність, може справді вірити у власну місію.
В одній культовій комп’ютерній грі у випадку, якщо гравець випадково вбивав ключового персонажа, без якого неможливо було просуватися далі по сюжету та виграти в грі, пропонувалося загрузити збережений файл із фразою «Відновіть нитку долі, або живіть і далі в проклятому світі, який самі і створили».
У реальному житті завантажити збереження неможливо. Що буває в такому випадку – ми можемо спостерігати на прикладі російської верхівки та її зграї пригодованих папуг.
Коментарі — 0