Українська армія сьогодні – вістря списа цивілізованого світу

З цього тижня моє сподівання на нашу перемогу – бо ми ж класні – перетворилося на впевненість.

Бо так виглядає за об'єктивними чинниками.

Фактично, ключові питання постачання в нашій війні бере на себе цивілізований світ. Зброя? Нате. Паливо? Нате. Санкції на РФ – ех, нате. Гроші? Маєте п'ять своїх річних бюджетів на оборону тільки в одному пакеті допомоги.

Ми вже можемо не боятися, що залишимося без грошей, без набоїв, без припасів. Принаймні, стратегічно – звісно, що все це не з'явиться відразу на усіх позиціях, як в ком'ютерній грі.

Але від нас зараз потрібно лише одне, хай і найголовніше – воювати. Стримати російський наступ, переозброїтися та звільнити нашу землю.

Результатом цього конфлікту стане демілітарізація, але не України, а Росії. Світ вже меншого не прийме. Від «давайте якось приведемо хулігана до тями» він вже перейшов до «давайте зробимо хуліганові ноги, як у фламінго, колінами назад». Ті, хто приймають стратегічні рішення, вже зрозуміли: Росія – сутнісний агресор, її мало просто зупинити. Треба зробити так, щоб вона втратила саму можливість на когось нападати. Не треба давати Путіну відійти, зберігши обличчя, треба вимазати це обличчя щонайменше в трьох видах біологічних рідин.

«Этот день мы приближали, как могли».

Сьогодні ми – вістря списа цивілізованого світу. Нас вже не впустять. Але й ми не маємо зламатися.

Російські передбачення справдилися наполовину. Наприкінці цього року розклад сил у світі зміниться докорінно. Просто в протилежний бік відносно того, як вони собі це бачили.