Як влада використовує Євромайдан для дискредитації опозиції

Помаранчева революція тривала 19 днів, Євромайдан стоїть майже два місяці. Що ж відбувається і яка тактика влади?

Влада недостатньо слабка, щоб піти у відставку, але, водночас, недостатьо сильна, щоб розігнати Євромайдан.

Зараз уже абсолютно очевидно, що улюблена Тимошенківська тактика "політичного айкідо" використовується владою проти Майдану.

Чим довше стоятиме Майдан, тим більше через підконтрольні ЗМІ та блогери будуть нарощувати невдоволення лідерами опозиції, які "не можуть використати енергію народних протестів".

Вони закликали 100 тисяч, але нічого не зробили, коли на вулиці вийшло вп'ятеро більше людей.

Ця думка уміло нав'язується в опозиційному середовищі, будить образу, викликає розчарування і зневіру - головних помічників будь-якої тоталітарної влади чи диктатури.

Щоб переконатись в цьому, достатньо розпитати у москвичів про вибори 2000 року, коли більшість політично-активної інтелігенції махнула рукою на "склочную оппозицию", тим самим дозволивши КГБ-ФСБ практично безперешкодно замість виборів провести операцію "преемник".

Таким чином, Майдан почав "працювати" не за, а проти опозиції, насправді допомагаючи владі. Саме тому кожен чесний "гриценко", хто закликає до згортання бодай кількох наметів, буде оголошений "ворогом революції" і виключений з фракції "революційним" Яценюком. Саме тому нас будуть "тренувати" скінченними фальшивими тривогами, аж поки на тридцятий заклик полум'яного і щирого Зоряна на Майдан вже не поїде ніхто і його тихо розберуть комунальники на очах у нечисленних стомлених і перемерзлих революціонерів.

Але спробуйте вирватись за межі нав'язаної системи координат і поглянути на ситуацію відсторонено.

Метою є зміна Президента та уряду, а в перспективі і Верховної Ради, які мають змінити Україну і привести її до Європи. Уточню - легітимна зміна. Бо навіть Збігнєв Бзежинський щиро й цинічно дав зрозуміти, що Захід не буде сваритись з Росією через Україну. Тому Росія має бути змушена визнати зміну влади також, а це може статися тільки в результаті загальновизнаних виборів.

І такі вибори відбудуться на початку 2015 року. Можливість добитися позачергових виборів вже не існує. Ще трохи і залишиться всього рік до голосування.

Чи доживе до лютого-березня 2015 року наш Євромайдан? За теперішньої підтримки влади - доживе. Я в цьому переконаний.

Але тоді жоден з тих, хто сьогодні буває на його трибуні Президентом не стане, бо люди в них розчаруються остаточно.

Більше того замість трьох кандидатів ми побачимо 23, бо якщо на вибори не піде Руслана, то майбутнім президентом себе відчує половина громадської ради Майдану (без образ, панове - це лише припущення).

Одночасно, жива картинка протестів в столиці, які неминуче ставатимуть все радикальніше, вже використовується і буде обов'язково використана для максимальної консолідації виборців Януковича, які вже достатньо в ньому розчарувалися, поки не розпочались Майдани.

Висновок? Нам не сподобається. Бо треба визнати, що нас переграють або вже переграли. Політтехнологічно, технічно та інтелектуально.

Уточню - переграли не лише опозицію, не її лідерів, використовують кожного з нас від політика до громадського активіста.

Що з цим робити?

Я хотів би почути відповідь від нашого наступного Президента. Я сподіваюсь не Януковича, звісно ж.