Натисніть «Подобається», щоб читати
    Glavcom.ua в Facebook

    Я вже читаю Glavcom в Facebook

    Сублімація діяльності, або fata morgana перевороту

    • Володимир Олійник
      Журналіст
    • Розсилка
    Сублімація діяльності, або fata morgana перевороту

    Скидається на те, що функціональні можливості Рада вичерпала

    Скидається на те, що функціональні можливості Рада вичерпала, навіть не намагаючись їх застосувати. Стратегії і тактики конструктиву або хоча б не агресивно - толерантних новацій немає ані в провладних фракцій, ані в опозиції. Імпровізація четвергового «виїзного засідання» вбивчий приклад безпорадності провладної фракції, як і не менш трагікомічної реакції опозиції... Але про якийсь переворот, про якусь кризу чи національну трагедію важко говорити через вперту, а не ілюзорну, присутність наступних обставин.

    Перша - про який парламентський переворот власне йдеться? Нині реально влада Верховній Раді не належить, навіть законодавча. Кабмін їй де-факто не підзвітний, тоді ж як Адміністрація Президента сама тотально і жорстко опікає Партію регіонів та КПУ, нівелюючи факт існування опозиції. Парламент, як це не прикро, абсолютно не впливає на зовнішню, тим більше, на внутрішню поведінку гаранта, як і на його Кабмін, якого він вже давно запхав за ремінь. Скажіть, події четверга щось в цьому розкладі змінили?

    Йдемо далі. Переворот, путч, або як вам зручніше називати кризове явище такого кшталту, передбачає зміну однієї системи координат на іншу. Зміну не лише діючих політичних декорацій, але й дійових осіб, принаймні, силові чи політичні репресії. Та, головно, економічного і зовнішнього курсу. На щастя, цього ми не спостерігаємо, принаймні, поки. Зрештою, перелік аналогічних аргументів можна продовжувати, але суть проблеми від цього не зміниться.

    Її парадигма (проблеми) - відчуття безпорадності як опозиції, так і провладної масовки парламенту, яке агресивно провокує імітацію - немає значення якої - проте діяльності. Додаймо до цього кричущу і безпрецедентну безвідповідальність усіх учасників так званого політичного театру України. В першу чергу це стосується саме народних депутатів й усіх без винятку. Навіть не намагайтесь мені заперечити. Краще дайте відповідь на запитання, а хто відповість за бездарну девальвацію протестних настроїв дочасним стартом акції «Вставай, Україно!»? Хтось із трьох опозиційних «месій» візьме на себе її фактичний провал чи зізнається у тому, кому так пекло і за скільки, аби змарнувати зримі досягнення опозиції на виборах? Якому опозиційному «генію» «рипнула» в голову ця ідея, якщо реальні і об’єктивні фактори волали проти такого бездарного кроку?

    З регіоналами і комуністами все зрозуміло, та вони цього й не приховують: буде команда не вагаючись проголосують за входження України до Сполучених Штатів Америки. Але, як опозиційні «праведники» опинились в полоні подвійних стандартів? Сумний приклад: красномовна і боягузлива здача Власенка, та що Власенко, він, слава Богу, «кічу» не парить, як бути з Тимошенко і Луценко, про них вже забуто?

    Можливо, я щось не розумію, тоді надоумте. Але про який останній бастіон свободи у вигляді статусу-кво парламенту йшлося?

    Мені досі важливо знати скільки грошей витратили на виборчу кампанію усі нинішні парламентські партії, починаючи з Партії регіонів та КПУ і закінчуючи «Свободою» та Об’єднаною опозицією «Батьківщина», не до копійки, борони Боже, а хоча б… плюс - мінус до мільйона і не гривень, а «долярів» чи євро.

    Щось не чув про те, щоб Яценюк, Єфремов, Симоненко,Тягнибок чи Кличко відзвітували або впіймали за руку нечесних конкурентів. Дружньо і мужньо про це УСІ (!!!) забули, зрештою, як і про більшість своїх передвиборних заманух. Так, преса, люди говорять і навіть переконують, що знають тих, хто стоїть за партіями і скільки реально було «вбухано» у вибори.

    Відтак, виходить, що це не парламент пересварився в четвер, а ті, хто профінансували його вибори і успішно нині спекталізують політичне шоу на Грушевського. Тобто, тривіальні спонсори, групи впливу і прийняття рішень, нарешті, клани, але аж ніяк не нардепи. «Начальники» вирішили трохи посмикати один одного і поспостерігати, а що з цього вийде.

    Та, як завжди, не врахували усього, а саме збитків, на які нарвалася національна безпека України. Бо, незалежно від волі ляльководів, хочуть цього олігархи чи не ні, та вони не лише повністю дискредитують парламент, але й розмивають й так досить підмочену легітимність поведінки і перспективу руху президента Януковича разом з оточенням. Тут логіка нещадна як німецький автомат: знищення, навіть гіпотетичне, формально легітимної парламентської гілки влади моментально накренить хиткий державний човен «Україна», а там достатньо невеличкої хвилі за борт і вже ніхто не вигребе…

    Ситуація ще більш незрозуміла, коли врахувати, що парламентарям і народу, зрештою, нічого втрачати. Люд реально дичавіє від нестатків і свавілля чиновництва, а от те, чи хтось перейматиметься долею «Сім’ї», вже не кажучи про безмежно «шанованих» в народі олігархів та іже з ними, на випадок громадянського конфлікту - велике запитання. Якщо не риторичне…

    Думки авторів рубрики «Думки вголос» не завжди збігаються з позицією редакції «Главкома»
    Коментарі ()
    1000 символів залишилось
    ПОПУЛЯРНІ АВТОРИ
    Дмитро Орєшкін
    Дмитро Орєшкін

    Російський політолог

    Мустафа Найєм
    Мустафа Найєм

    Народний депутат

    Микола Сунгуровський
    Микола Сунгуровський

    Директор військових програм Центру Разумкова

    Кирило Сазонов
    Кирило Сазонов

    Політичний оглядач

    Тарас Возняк
    Тарас Возняк

    Головний редактор незалежного культурологічного журналу «Ї»

    НАЙПОПУЛЯРНІШЕ